Зміст

Вступ

Розділ І. Зміст і форми соціально-педагогічної роботи із різними типами сімей

1.1 Напрями діяльності соціального педагога із сім’ями

1.2 Групові та індивідуальні форми роботи із неблагополучними родинами

Розділ ІІ. Організація і проведення роботи соціального педагога із дисфункційними сім’ями

2.1 Робота з неповними сім’ями

2.2 Особливості соціально-педагогічної діяльності з конфліктними родинами

2.3. Соціальна допомога сім’ям, де батьки зловживають алкоголем, наркотиками

2.4 Робота соціального педагога з батьками, які мають низький морально-культурний рівень

2.5 Зовні благополучні сім’ї та допомога їм у вирішенні родинних проблем

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

У зв’язку із змінами, що відбуваються в політичній, соціальній та економічній сферах, виникло ряд проблемних ситуацій в суспільстві серед яких особливого значення має проблема підростаючого покоління. Водночас з вимогами підвищення якості сімейного та шкільного виховання реально знизилися їхні можливості. Характерним для сучасної сім’ї є зниження рівня життя. Батьки сьогодні зайняті, в основному добуванням засобів для існування, що часто призводить до обмеженості спілкування батьків з дітьми. Вони не мають можливості нормально нагодувати, вдягнути дитину, не говорячи вже про витрати на культурне дозвілля. Крім того, зростання психологічної напруженості в суспільстві позначається на психологічному кліматі у сім’ї. Усе це призводить до прагматизму, внаслідок чого створюється своєрідний тип мислення, що позначається на формуванні ціннісних орієнтацій у дітей. Тобто батьки не мають змоги розвивати їхні здібності, задовольняти інтереси. Водночас у суспільстві зростає соціальна цінність сім’ї у вихованні, формуванні та розвитку особистості дитини. Така суперечливість породжує проблеми у сімейному вихованні. Вони виникають у нормальних сім’ях, а ще більше їх у неблагополучних сім’ях, які ми визначаємо як такі, що повністю або частково, в силу тих чи інших причин, втратили свої виховні можливості. У результаті в цих сім’ях об’єктивно чи суб’єктивно складаються несприятливі умови для виховання.

Діти таких сімей рано перестають спілкуватися із батьками, свої життєві проблеми розв’язують із однолітками. Для цих дітей характерні агресивність, жорстокість, егоїзм, конфліктність, замкненість, озлобленість, невпевненість у своїх силах, небажання вчитися тощо. В результаті соціологізуючий вплив неблагополучної сім’ї на дитину значно знижений.

У соціальній педагогіці виділяють п’ять типів неблагополучних сімей, а саме:

¶   неповні сім’ї;

¶   конфліктні сім’ї;

¶   сім’ї, у яких батьки зловживають алкоголем чи наркотиками;

¶   сім’ї із низьким морально-культурним рівнем батьків;

¶   зовні благополучні сім’ї.

Крім того, ми можемо виділити і сім’ї групи соціального ризику, які не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов, у яких перебуває сім’я. Це багатодітні сім’ї, малозабезпечені, сім’ї з дітьми-інвалідами, неповнолітніми матерями.

Отже, є чимало проблемних сімей, які потребують соціальної допомоги і психологічної підтримки соціальних педагогів і практичних психологів - допомагати безконфліктно розв’язувати виникаючі проблеми, психологічно підтримувати їх, допомагати у побудові правильних взаємовідносин з учителями школи, де навчаються їх діти, державними органами, службами, громадськими організаціями, оточуючими людьми. Це дасть змогу сім’ям подолати труднощі з найменшими психологічними втратами.

Розділ і. Зміст і форми соціально-педагогічної роботи з різними типами сімей

1.1 Напрями соціально-педагогічної діяльності з сім’ями

Одним із важливих напрямів роботи соціального педагога є надання допомоги вчителям, вихователям, батькам, учням у налагодження взаємостосунків, здобутті взаєморозуміння, раціональних шляхів вирішення складних шкільно-сімейних проблем.

Невміння виховувати - людська біда. ............