ПДВ ТА ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ФРАНЦІЇ Податкова система є головним джерелом надходжень до центрального бюджету, які складають понад 90% його прибуткової бази. Основними видами податків, що надходять до центрального бюджету, є непрямі і прямі податки, а також гербові збори (держмито). Протягом останніх 30 років домінуючими податками по сумі надходжень є непрямі, насамперед, податок на додану вартість (біля 50% від суми непрямих податків). Існує жорсткий розподіл податків на ті, що надходять до центрального бюджету і на місцеві податки. Це пов'язано з політикою формування місцевих бюджетів на принципах самофінансування і бездефіцитності. Є лише поодинокі винятки, коли прибутки від центральних податків частково надходять до місцевих бюджетів. При цьому збір як центральних, так і місцевих податків здійснюється єдиною податковою службою. Місцеві податки складають трохи більше за третину від суми податків, що надходять до центрального бюджету. З 1982 року у Франції активно проводиться політика децентралізації, яка полягає у розширенні прав місцевих органів самоврядування у сфері благоустрою, професійної підготовки кадрів, містобудування, екології та інші. Податок на додану вартість Податок на додану вартість (ПДВ) є основним з непрямих податків, що застосовуються в податковій системі Франції, і дає найбільші податкові надходження до бюджету країни (біля 45% всіх податкових надходжень). У теорії вважається, що ПДВ не є податком на підприємство. Це податок на споживача. Підприємства є лише збирачами податку, для яких ПДВ є нібито нейтральним. При продажу товару підприємство має компенсувати всі свої витрати на ПДВ у виробництві й обігу та додає ПДВ на знов створену на підприємстві вартість. Ця частина ПДВ, що включається в продажну ціну, і перераховується державі. Повністю весь тягар ПДВ лягає на кінцевого споживача. На практиці все є набагато складнішим, але це тема для окремої статті, а тому перейдемо до розгляду ситуації з цим податком у Франції. Наприклад, у Франції в 1988 році діяло 4 ставки ПДВ: 5,5% на товари і послуги першої необхідності (продукти харчування, за винятком алкоголю і шоколаду), медикаменти, житло, транспорт і т.д. 7% скорочена ставка на товари культурного побуту (книги) 18,6% нормальна ставка на всі види товарів і послуг 33,33% гранична ставка на предмети розкоші, машини, алкоголь і тютюн. ПДВ став європейським податком. У 1977 році прийняті Європейські директиви на ПДВ, відповідно до яких ставки ПДВ країн членів ЄЕС повинні бути зближені. У Франції найвищі ставки ПДВ, і тому сьогодні спостерігається тенденція до зниження їх рівня до середньоєвропейського. Так, в 1989 році діяло тільки 3 ставки: 5,5% 18,6% і 28%. Надалі в рамках угоди по ЄЕС залишаться дві ставки: 18,6% нормальна і 5,5% знижена (середньоєвропейський рівень нормальної ставки 14-20%). ПДВ - внутрішній податок, і при вивозі товару за кордон його величина компенсується покупцеві. Імпортні товари теж обкладаються по відповідній ставці ПДВ. У законодавстві Франції передбачено два види звільнення від ПДВ: остаточне і можливе. До остаточного звільнення стосується компенсація ПДВ по експорту і компенсації внаслідок різних ставок при купівлі і продажу. Звільняються також три види діяльності: 1) медицина і медичне обслуговування; 2) освіта: початкова, середня, вища і професійна; 3) діяльність суспільного і доброчинного характеру. Крім того, звільняються всі види страхування і казино, лотереї. Є види діяльності, де передбачене можливе звільнення від ПДВ, тобто платнику надається право вибирати: платити ПДВ або прибутковий податок. До таких видів діяльність належить: · здача в оренду приміщень для будь-якого виду економічної діяльності; · фінансова і банківська справа; · літературна, спортивна, артистична діяльність, муніципальне господарство. Розрахунок ПДВ ведеться самими підприємствами. ............