Зміст
Вступ
Розділ 1. Підготовка дітей до шкільного навчання як психолого-педагогічна проблема
1.1 Сутність готовності дитини до шкільного навчання: характеристика основних понять проблеми
1.2 Психологічні особливості дітей на межі дошкільного і молодшого шкільного віку
1.3 Система педагогічного керівництва у проблемі готовності дитини до навчання в школі
1.4 Педагогічні умови підготовки дітей до школи у дошкільних навчально-виховних закладах
1.5 Дидактичні умови реалізації підготовки дітей до навчання у системі "родина - школа"
Розділ 2. Організація підготовки дітей до шкільного навчання у процесі взаємодії з батьками
2.1 Розв’язання проблеми адаптації дітей до навчання у масовій початковій школі
2.2 Технологія адаптації дітей до навчання в школі у взаємозв’язку з батьками
2.3 Пошук шляхів удосконалення готовності дітей до шкільного навчання у системі "родина - школа"
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Додаток А
Додаток Б
Вступ Відповідно до Державних стандартів початкової освіти метою навчання і виховання молодших школярів є розвиток всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Ця мета визначена і у законодавстві України про школу, зокрема, у Законі України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про освіту", Законі України "Про загальну середню освіту", а також у Національній доктрині розвитку освіти та Концепції загальної середньої освіти. Це вимагає забезпечення готовності дитини до шкільного навчання.
Особистісний аспект готовності дитини до навчання у початковій школі визначається сформованістю психічних процесів та особистісних якостей, які необхідні для оволодіння навчальною діяльністю та навичками формального спілкування. Також готовність підростаючої особистості до шкільного навчання забезпечує її адаптованість до норм і правил колективного співжиття, формує та стимулює бажання вчитися, оволодівати соціальною роллю учня загалом.
Проблема готовності дітей до шкільного навчання останнім часом стала предметом гострих дискусій як серед науковців [11; 20; 41; 49 та ін.], так і серед широкого кола громадськості [4; 8; 55]. Для нього є вагомі як об'єктивні так і суб'єктивні причини. Однією з головних є та, що загальноприйнятий термін "готовність дитини до шкільного навчання" недостатньо точно передає суть того складного психологічного й соціального явища, яке він позначає.
Широта інтерпретації цього терміна наштовхує на думку, що начебто може існувати певний набір соціально-психологічних чинників, які самі по собі, поза конкретною шкільною системою, незалежно від соціальних умов та ряду інших зовнішніх обставин, а лише за рахунок особистісних характеристик дитини визначають її готовність/неготовність до шкільного навчання [37]. Проте це далеко не так. Кожна людська істота з моменту свого народження готова до навчання, вона перебуває в стані набуття нових знань, тобто навчається. Школа, в свою чергу, це всього лиш навчально-виховний заклад для навчання, освіти і виховання, тобто місце, де навчання здійснюється у певних формах та за програмами, регламентованими суспільними потребами.
Отже, мова йде не про готовність дитини до навчання взагалі, а лише до навчання в певних, чітко окреслених нормативними документами (системою методологічних та психолого-педагогічних принципів, що покладені в основу цих документів) умовах. ............
