ЗМІСТ
1 Методи визначення функції витрат
2 Методи аналізу ризиків. Метод Монте-Карло
3 Практична частина
4 Cписок літератури
1 Методи визначення функції витрат
Постановка проблем у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Для аналізу та планування майбутньої діяльності досить часто необхідно визначити величину постійних та змінних витрат. У П(с)БО 16 «Витрати» не наведено вичерпного переліку постійних і змінних витрат підприємства, і зобов’язує підприємства здійснювати такий поділ лише щодо загальновиробничих витрат. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину [1].
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством. Однак, для планування діяльності та для поточної оцінки діяльності центрів витрат досить корисним буде поділ витрат на постійні й змінні не лише загальновиробничих, а й витрат виробництва, витрат на збут, адміністративних витрат, інших витрат операційної діяльності.
При складанні плану на наступний рік підприємство може визначитись зі складом змінних і постійних витрат шляхом їх аналізу, тобто застосовуючи аналітичний підхід, але у ретроспективному плані здійснити аналітичний підхід не завжди можливо з причин відсутності необхідної облікової інформації, а тому виникає потреба у застосуванні й інших методів.
Існує ряд способів поділу витрат на постійні і змінні.
Виділяють наступні методи їх визначення:
– метод технологічного (інженірингового) аналізу;
– метод аналізу рахунків;
– метод візуального пристосування (графічний);
– метод аналізу діапазону обсягів діяльності (мінімаксний, вищої-нижчої точки);
– регресійний аналіз (статистичний метод) та ін.
Інші виділяють2 методи: аналітичний і статистичний.
Також виділяють і три методи: технологічний, безпосередньої оцінки і статистичний.
Рівняння прибутку має такий загальний вигляд :
Прибуток = виручка - змінні витрати - постійні витрати.
Рівняння функції витрат має вигляд
Вз = ПВ + Зод · Q,
де Вз – загальна сума витрат;
Зод – змінні витрати на одиницю продукції;
Q – кількість одиниць виробленої продукції.
Це рівняння є складовою частиною рівняння прибутку і застосовується для визначення критичної точки обсягів виробництва.
В основі рівняння витрат лежить поділ витрат на постійні і змінні. ............
