План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та прикладні дослідження емоційної експресивності у невербальній поведінці педагога

1.1 Поняття емоційної експресивності та ступінь його дослідження в психологічній літературі

1.2 Психологічні особливості невербальної поведінки та комунікації

1.3 Прояви емоційної експресивності у невербальній поведінці вчителя

Розділ 2. Експериментальна частина

2.1 Організація експерименту

2.2 Процедура вивчення емоційно-експресивної поведінки вчителя

2.3 Визначення результатів дослідження       

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. В останнє десятиліття спостерігається значне зростання інтересу вчених і громадськості до проблем невербальної комунікації, до тих невловимих способів, за допомогою яких люди передають свої почуття. Зазвичай люди не зважуються виражати свої почуття відкрито (у мові), тому найчастіше вони виражають їх у менш явних і розпізнаваних формах. Прикладами цього є легкі зміни мови, такі як описані Фрейдом застереження, голосові характеристики мови, такі як сарказм, і всілякі пози, рухи й жести.

На відміну від цілком певних систем кодів, що існують у мовах, коди цієї, більше невловимої комунікації залишаються прихованими. Проте, в експериментальних даних виявляється певна згода й щодо кодування, і розшифровування невербальних сигналів. У своєму вузькому й більше точному змісті поняття "невербальне поводження" відноситься до дій, які відрізняються від мови. Таким чином, сюди входять міміка, жести кисті й руки, пози, положення тіла й різноманітні рухи тіла, або ніг.

Дослідники відзначають, що ще не вироблено "чітких правил для кодування й розшифровки паралінгвістичних феноменів або більш складних сполучень вербального й невербального поводження, у яких невербальні компоненти впливають на зміст повідомлення [28, 13].

Проблема інтерпретації невербальних аспектів міжособистісного спілкування має багатовікову історію. Однак детально дана проблема стала розроблятися лише в останні десятиліття (починаючи з 60-х рр. у роботах Дж. Фаста, А. Піза, М. Крічлі, Ч. Морріса, І.Н. Горєлова, В.А. Лабунської, О.О. Леонтьєва й ін.). У зв'язку із цим, вона залишається недостатньо вивченою. [28, 14]

У наш час на сторінках психолого-педагогічної літератури велика увага приділяється проблемі спілкування в професійно-педагогічній діяльності. Одним з аспектів даної проблеми є вивчення невербального компонента спілкування педагога, зокрема його емоційно-експресивних складників. Невербальний компонент спілкування відіграє істотну роль у процесі взаємодії вчителя з дітьми, оскільки відомо, що різні засоби невербального спілкування (жест, міміка, поза, погляд, дистанція) виявляються в деяких випадках більше виразного й діючими, ніж слова. Дуже важливим є відображення у невербальній поведінці вчителя емоційно-експресивного компонента.

Емоційна сфера особистості включає в себе емоції та почуття. Емоції – це переживання людиною свого відношення до чого-небудь (в ситуації, до себе, до інших людей і т.п.) в даний момент. Емоції поділяються на позитивні і негативні, тобто приємні і неприємні. Більш складні позитивні емоції (радість, захоплення і т.д.) і негативні (гнів, горе, страх і т.п.) називають почуттями

Експресивність – властивість вираження людиною власних емоцій через міміку, жести, голос, рухові реакції. ............