Жіноча злочинність в період з 1960 - 1990 рік
В СРСР після 1953р. ряд вчених і практиків поставили питання про необхідність поновлення кримінологічних досліджень з метою наукового супроводження кримінологами боротьби із злочинністю. І вже наприкінці 60-х - початку 70-х рр. було продовжено розробку теоретичних основ кримінології.
Стосовно досліджень в області жіночої злочинності після припинення у кінці 20-х - початку 30-х рр. кримінологічних досліджень і ліквідації кримінологічних кабінетів в СРСР до початку 70-х рр. цій галузі не було присвячено фактично жодної роботи і лише після 1970 р. з'явлися перші статті, у яких розглядалась ця проблема.
В роботах цих авторів розглядалась кримінологічна характеристика жінок-злочинниць, аналізувалась динаміка і структура жіночої злочинності, її причини, проблеми виправлення та перевиховання засуджених жінок, вплив алкоголізму на злочинність жінок тощо.
В багатьох роботах зроблено спробу довести, що злочинність серед жінок може бути об'єктом самостійного вивчення, тому що порівняння чоловічої і жіночої злочинності показує кількісні та якісні їхні відмінності.
На грунті цих та інших робіт вчених розглянемо кількісну і якісну характеристику жіночої злочинності в період з початку 70-х рр. і до 1990 року.
Про злочинність жінок після Великої Вітчизняної війни немає точних відомостей, але, на думку В.А. Серебрякової, вона була значно вище, ніж, в 70-і рр., проте процес її зниження був нерівномірним. Після 1961 - 1962рр. і у наступні роки спостерігається певна стабілізація рівня злочинності жінок: коливання злочинності, зберігаючи тенденцію до зниження, іноді призводили і до деякого незначного її підвищення.
Як би не змінювався рівень жіночої злочинності в СРСР, статистика протягом багатьох років показує, що жіноча злочинність як раніше, так і в період, що розглядається, характеризується невисокими (порівняно з чоловічою) показниками. Так, співвідношення чоловічої та жіночої злочинності в 1962 - 1963рр. було 4 : 1, в 1964р. - 5 : 1, в 1965р. - 6 : 1, в 1966р. - 7 : 1, в 1967р. - 8 : 1, в 1968 - 1970рр. - 7 : 1 і в 1971 - 1972рр. - 6 : 1. Як ми бачимо, жінки вчиняють злочини в декілька разів рідше, ніж чоловіки, незважаючи на те, що жінок в країні більше, а на виробництві кількість жінок і чоловіків однакова.
Дійсно, за роки радянської влади частка жінок у виробничій діяльності, сфері обслуговування і управління збільшилась в 1969р. в 10 і більше разів. Але в той же час, на думку В.К. Звірбуля і В.П. Шупілова, істотних змін їх частки у складі злочинців не сталося, і підвищення соціальної активності жінок в умовах СРСР не призвело до збільшення злочинності серед них.
Але після 1970р. жіноча злочинність збільшується.
Так, в 1970р. серед усіх засуджених жінки складали 6,2%, в 1971р. їх частка складала 15,6%, а в 1972р. - 20% і до 1973р. цей відсоток не знижувався. Після 1974р. участь жінок у загальній злочинності в цілому по країні почала зменшуватися, і в 1975р. їх частка серед усіх, що вчинили злочини, складала 15,2%, в 1976р. - 15,3%, в 1977р. - 15,6%, в 1978р. - 14,6%, в 1979р. - 14,8% і в 1980р. - 14,6%.
Починаючи з 1981 і по 1987рр. частка жінок у загальній злочинності знову підвищувалася: в 1981р. - 15,1%, в 1982р. - 16,2%, в 1983р. - 16,1%, в 1984р. - 15,7%, в 1985р. - 18,8% а в 1986р. вона досягла свого піка - 22,0%, далі в 1987р. зовсім незначно зменшилась - до 21,5%, в 1988р. ............