Реферат

Заходи заохочення суспільно корисної мотивації правомірної поведінки у запобіганні злочинності

В Україні існує певна законодавча база, яка врегульовує суспільні відносини у досліджуваній сфері, проте вона потребує свого вдосконалення через відсутність системного підходу регулювання, застарілість деяких положень та неврахування нових тенденцій розвитку суспільства, відсутність наукового обґрунтування та односторонній каральний підхід до рішення проблеми.

Нами будуть окремо розглянуті правові аспекти формування суспільно корисної мотивації, а потім – організаційні для більш чіткого уявлення комплексу і структури запропонованих пропозицій.

Так, аналізуючи чинне законодавство України доходимо висновку, що воно спрямоване на покарання особи у разі порушення норми права (не тільки кримінально-правової норми, а й цивільно-правової, адміністративно-правової, господарської, податкової та ін.), при цьому заохоченню її правомірної корисної поведінки увага практично не приділяється. В цьому контексті зауважимо, що покарання та заохочення є парними філософськими категоріями, тому законодавство України в цілому є одностороннім в бік каральної спрямованості.

Обумовлено це, насамперед, тим, що в умовах панування адміністративно-командних методів управління суспільством у недалекому минулому у свідомості людей склався стереотип мислення, який був обмеженим «командою». Самовизначення особи жорстко регламентувалось правовими нормами, виключаючи будь-яке інакомислення. Переважно державою встановлювались варіанти поведінки, порушення яких супроводжувалось насильницьким їх впровадженням та покаранням за непокору. Наслідком такої політики держави ставало те, що дії особи втрачали внутрішню мотивацію та соціальну активність. Таким чином, штучно створювались умови для перешкоджання свободи розвитку особистості.

Перешкоджання розвитку окремо взятої особистості в цілому призводило до стримування загального розвитку всього суспільства, через що засоби заохочення не набули широкого поширення у процесі правого регулювання суспільних відносин.

Реформування усіх сфер громадського життя, пов’язане зі зміною соціально-економічного та політичного устрою обумовило переорієнтацію суспільних цінностей, коли у центрі громадсько-політичного життя стала людина, яка має право на самовизначення та вільний розвиток своєї особистості.

Повільно починаються процеси формування мотивації, спрямованої на соціально активну поведінку, визнання того, що думка окремого громадянина враховується при вирішенні важливих питань функціонування суспільства і держави. Людина починає розуміти, що вона є власником свого життя. Більш того, на цьому вона вже не зупиняється. Для неї важливою стає діяльність не лише щодо своїх власних інтересів, але й діяльності, спрямованої на досягнення блага для інших людей.

Порівняно із минулими роками сьогодні значно збільшилась активність громадян у всіх сферах громадсько-політичного життя – збільшилась кількість громадських та релігійних організацій, які працюють на добровільних засадах, окремих громадян, які займаються суспільною діяльністю, підвищується рівень правосвідомості населення (хоча й залишається поки що на достатньо низькому рівні). ............