Середня школа № 17

Письмове повідомлення

на тему

Життя і творчість М.П. Старицького

Підготувала

учениця 10-Г класу

Смирнова Марина

Полтава 2005

Життя і творчий шлях Михайла Петровича Старицького

В історії вітчизняної культури серед постатей, які викликають подив і шану розмаїттям таланту — як на неосяжному художньому полі, так і в інших сферах діяльності, неминуче згадується Михайло Старицький — поет і драматург, прозаїк і перекладач, організатор театральної справи — режисер, актор, керівник театральних груп, активний громадський діяч.

Михайло Петрович Старицький народився 2 (14) грудня 1840 року на Полтавщині в селі Клішенцях у дворянській дрібнопоміщицькій родині. Батько — відставний уланський ротмістр Петро Іванович помер, коли Іванові йшов п'ятий рік, а невдовзі, 1852 р., не стало й матері — Настасії Захарівни, що походила з родини Лисенків. Рано осиротілий Михайло виховувався в сім'ї Віталія Лисенка — батька майбутнього композитора. Після закінчення Полтавської гімназії М. Старицький 1858 р. разом з Миколою Лисенком вступає до Харківського університету, а 1860 р. друзі переходять до Київського, змінивши фізико-математичний факультет на юридичний. Через рік, досягши повноліття, Старицький перериває навчання, їде на Полтавщину, щоб вступити у володіння спадщиною, одружується з сестрою Миколи — Софією Віталіївною і, влаштувавши господарські справи, повертається до Києва. Після закінчення університету в 1864 році працює в Київському історичному архіві. 1868 р. Старицький з родиною перебирається на Поділля, в придбаний у с. Карпівці невеликий маєток, але невдовзі, 1871 року, повертається до Києва.

Світогляд й естетичні погляди Старицького формувалися в 60—70-ті роки. Полум'я селянських "бунтів", скасування "згори" кріпацтва й "голодна воля", пореформена реакція, розгортання другого, "різночинського" періоду в країні, "валуєвський" циркуляр (1863), а згодом Емський акт (1876), спрямовані на посилення національного гноблення, придушення української мови й прогресивної культури, поляризація революційно-демократичних і буржуазно-націоналістичних тенденцій в суспільстві,— неминуче позначилися на розвитку й діяльності М. Старицького.

Саме прагнення бути корисним народній справі спонукувало Старицького до різнобічної діяльності, а велика обдарованість забезпечувала плідність усіх його починань.

Студентом він відвідує збори і мітинги, займається просвітительством, працюючи в недільних школах, народних бібліотеках, різних гуртках. Згодом бере участь у роботі київської Громади, Південно-західного відділу Російського географічного товариства, стає одним з фундаторів Всеросійського театрального товариства, організатором і діяльним членом Київського літературно-артистичного товариства. Театральна справа завдячує Старицькому і як драматургу, і як ініціатору та керівникові відомих театральних труп, для утримання яких йому навіть довелося позбутися свого маєтку.

В коло однодумців Старицького в різний час входили Марко Кропивницький і Панас Саксаганський, Іван Карпенко-Карий і Марія Заньковецька, Микола Садовський і Ганна Затиркевич та багато інших акторів. Географія гастролей обіймала, крім України, широкі простори Російської імперії — від Петербурга і Москви до Кишинева і Ростова-на-Дону, Одеси, Тифліса і Мінська, Нижнього Новгорода і Астрахані, сягала Вільна і Варшави. ............