Зміст
Вступ
1. Сукупний попит. Крива сукупного попиту та її переміщення
1.1 Крива сукупного попиту
1.2 Переміщення кривої сукупного попиту
2. Сукупна пропозиція
2.1 Сукупна пропозиція в довгостроковому періоді
2.2 Сукупна пропозиція в короткостроковому періоді
2.2.1 Причини жорсткості цін
2.2.2 Цінові фактори сукупної пропозиції
2.2.3 Нецінові фактори сукупної пропозиції
3. Рівновага сукупного попиту і пропозиції
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Криві попиту і пропозиції для індивідуальних благ допомагають зрозуміти, чому рівноважна ціна одного блага істотно відрізняється від рівноважної ціни іншого. Однак модель попиту і пропозиції для окремого блага не дає відповіді на цілу низку важливих економічних питань. Наприклад, які чинники визначають усю рівноважну кількість певних благ на ринку, тобто реальний обсяг національного продукту? Чому в певні періоди цей обсяг зменшується порівняно з попереднім рівнем, а в інші періоди швидко збільшується? Щоб відповісти на ці та інші запитання, необхідно поєднати, або агрегувати, всі окремі ринки в єдиний загальний ринок, тобто проаналізувати сукупні пропозицію та попит.
1. Сукупний попит. Крива сукупного попиту та її переміщення
Сукупний попит – це шкала, що графічно представлена у вигляді кривої, яка показує величину реального обсягу продукції – різні кількості товарів і послуг, що їх покупці бажають придбати за кожного можливого рівня цін (інші умови залишаються незмінними).
Основними покупцями товарів та послуг, вироблених національною економікою, є домогосподарства, фірми, уряд та зарубіжні покупці. Тому існують чотири складові сукупного попиту:
1. Споживання – сума видатків домогосподарств на різні товари і послуги (С).
2. Інвестиції – видатки фірм на купівлю устаткування, виробничих будівель та видатки домогосподарств на купівлю житла (І).
3. Державні видатки – уряд на різних його рівнях купує певні товари і послуги – танки й автомобілі, оплачує працю суддів, викладачів держаних закладів освіти тощо (G).
4. Чистий експорт дорівнює різниці між вартістю експорту та імпорту товарів та послуг (К – М). Інакше кажучи, чистий експорт – це різниця між видатками іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорт) і видатками на іноземні товари і послуги (імпорт).
Позначивши сукупний попит AD (від англ.aggregate demand), його можна записати так :
AD = C + I + G + (K – M).
Як нам уже відомо, вітчизняні покупці – домогосподарства, фірми та уряд – купують як вітчизняні товари та послуги (C + I + G)і. Звідси:
AD = (C + I + G)в + (C + I + G)i + (K – M).
Оскільки (C + I + G)i є імпортом країни (М), то сукупний попит дорівнює:
AD = (C + I + G)в + К,
де (C + I + G)в – внутрішній попит; К – зовнішній попит.
Отже, сукупний попит є сумою внутрішнього і зовнішнього попиту на вітчизняні товари та послуги. Сукупний попит має грошову форму. Зрозуміло, що чим нижчий рівень цін у вітчизняній економіці, тим більш реальний обсяг національного продукту захочуть придбати покупці (за інших незмінних умов). І чим вищий рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони готові купити. Отже, між рівнем цін і обсягом національного продукту існує обернена залежність (Закон сукупного попиту).
1.1 Крива сукупного попиту
Покажемо цю залежність графічно. ............
