Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра економічної кібернетики
Контрольна робота
«Основи макроекономіки»
студентки ІІІ курсу заочної форми навчання
спеціальності «Економічна кібернетика»
групи 31 факультету ДКМ
Шушкевич Ольги Миколаївни
Викладач: Ступницька Н.І.
Рівне – 2009 р.
Зміст
І Визначення рівня сукупного пропонування: класичний та кейнсіанський підходи. Чинники, що впливають на сукупне пропонування
ІІ Види та показники інфляції
ІІІ Модель встановлення довгострокової рівноваги на товарних ринках за умов скорочення сукупного попиту (класичний та кейнсіанський підхід
Використана література
І Визначення рівня сукупного пропонування: класичний та кейнсіанський підходи. Чинники, що впливають на сукупне пропонування
Сукупне пропонування - це модель, яка показує рівень наявного реального об'єму виробництва при кожному можливому рівні цін. Більш високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропозиції їх для продажу. Більш низькі рівні цін викликають скорочення виробництва товарів. Тому залежність між рівнем цін і об'ємом національного продукту, який підприємства викидають на ринок, є позитивною.
Три сегменти кривої сукупної пропозиції визначаються як :
v кейнсіанський (горизонтальний);
v проміжний (що відхиляється вгору);
v класичний (вертикальний) відрізки.
Форма кривої сукупної пропозиції відбиває зміну витрат на одиницю продукції при збільшенні або зменшенні об'єму національного виробництва. Витрати на одиницю продукції можна розрахувати шляхом розподілу вартості загальних використаних витрат (ресурсів) на об'єм продукції. Іншими словами, витрати на одиницю продукції при даному рівні випуску продукції - це середні витрати на даний об'єм продукції. На рис.1.1. зображено крива сукупної пропозиції.
1 – кейнсіанський;
2 – проміжний;
3 – класичний.
Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах неповної зайнятості за постійних цін. Тобто, горизонтальний відрізок свідчить про те, що економіка знаходиться в стані глибокого спаду, або депресії, і що не використовується велика кількість машин, устаткування і робочої сили. Ці невживані ресурси, як трудові, так і матеріальні, можна привести в дію і при цьому не надати або майже не чинити ніякого тиску на рівень цін. Коли на цьому відрізку об'єм національного продукту починає збільшуватися, то ні дефіцит, ні вузькі місця у виробництві, можуть сприяти підвищенню цін, не виникають. Оскільки виробники можуть придбати трудові і інші ресурси за твердими цінами, виробничі витрати при розширенні виробництва не зростуть, а, отже, не буде підстав для підвищення цін на товари. І навпаки, цей відрізок також припускає, що якщо реальний об'єм виробництва скоротиться, то ціни на товари і ресурси залишаться на тому ж рівні. Це значить, що реальний об'єм виробництва зменшиться, але ціни на товари і заробітна платня залишаться незмінними. (Депресійний стан економіки).
Проміжний (висхідний) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, кола збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівня цін. ............
