Міністерство аграрної політики України

Харківська державна зооветеринарна академія

Кафедра анатомії та гістології

Реферат на тему:

"Історія анатомії як науки"

Виконавець:

студент групи №9 ІV к. ФВМ

Сивуха Валерій Вікторович

Харків 2009

Зміст

Анатомія в стародавні часи

Анатомія середніх віків

Історія анатомії в новий час (до заснування вищих ветеринарних закладів)

Період від заснування вищих ветеринарних закладів до наших днів

Школи сучасних анатомів Росії та України

Використана література

В історії розвитку анатомії, як і ветеринарної медицини, розрізняють три періоди: перший - анатомія давніх часів: з найдавніших часів до занепаду Західної Римської імперії (476 р); другий - історія анатомії середніх віків: з часів занепаду Західної Римської імперії до періоду Відродження (476-1500 рр.); третій - історія анатомії в новий час:

а) з 1500 р. до заснування перших вищих ветеринарних закладів (1762 р);

б) від заснування вищихветеринарних закладів до наших днів.

Анатомія - найдавніша з біологічних наук. До нас дійшли печерні і наскельні малюнки із зображенням рослин, тварин і людей, які датуються 13-14 тисячоліттями до н. е. В печері Астурії (Іспанія) було виявлено перший анатомічний малюнок, на якому був зображений слон з намальованим серцем.

Це свідчить про те, що люди епохи палеоліту знали місце розташування серця і його значення для тварин.

Перші пізнання з анатомії черпалися під час розтину тварин, убитих на полюванні. Часто цією процедурою займалися жерці, що дістало відображення в назві деяких органів.

На науку про будову тіла анатомія перетворилась у зв’язку з потребами медицини.

У далеких предків слов’янських народів ремісники, працюючи з кістками, знали їх фізичні, хімічні, вікові та видові особливості. Із будила (великої гомілкової кістки) виготовляли флейти.

Астрагали (п’яткові кістки дрібних тварин) на Київщині використовували для ігор. Майстри добре володіли складним процесом протравлювання кісток фарбами.

Слов’яни уміли проникати всередину порожнини тіла крізь природні отвори. Проникнення в порожнину матки вівці з метою витягування "мерлушка" (плодів - ягнят) давно практикувалось слов’янами для отримання високоякісних шкурок.

Знахарі та ремісники мали добрі знання з анатомії нутрощів та їх фізичних особливостей. Оброблені кишки, сечові міхури, шлунки, очеревину використовували для виготовлення волинок, музичних струн, бубнів та ін.

Слов’яни дуже часто назви частин тіла використовували для опису вигляду рік та морів: устя (рот), губа, ніс (мис), коліно тощо. Перша вимірна система пов’язана з частинами тіла (сажень, п’ядь, аршин, вершок).

Крім того, для запам’ятовування літер давні вчителі зверталися також до анатомії. Так, взяті в боки руки означали літеру "ф" (ферт), рот - літеру "о" (оніка) тощо.

Мало даних з анатомії в джерелах Стародавнього Єгипту, хоча саме в Єгипті, як у жодній іншій країні світу, поважали ветеринарію, а відповідно і анатомію. Це зумовлено тим, що єгиптяни вважали тварин представниками своїх богів і створювали особливий культ бика Апіса - втілення Бога Озіріса. ............