Розділ 1. Загальна характеристика та особливості біології Горлиці кільчастої 1.1 Загальна характеристика й польові ознаки

Рід Streptopelia Bonaparte

Кільчаста горлиця - Streptopelia decaocto (Frivaldszky, 1838)

Collared Dove (англ.), Turkentaube (ньому.) Тоигіогеііа turque (фр.) Син. (панцира.): Coluraba risoria var. decaocto, Turtur risorius

Статус. Гніздівний осілий, у північній області ареалу - частково перелітний вид.

Птах середніх розмірів, типового «голубиного» складу. Фарбування на відстані однотонна, світло-бура, а не строката, дзьоб тонкий, короткий. Характерний птах сільських населених пунктів і міст. У місцях масового перебування постійно попадається на очі сидячої на проводах, ліхтарних стовпах, дахах будинків, тротуарах і узбіччях доріг, деревах. Злітає й летить із характерним ляскотом крил, поле швидкий, маневрений, на невеликій висоті; привертає увагу довгий східчастий хвіст із широкою білою смугою по краї. По землі пересувається швидкими шажками, посмикуючи головою. Довірлива до людей, потривожений) злітає з-під ніг і сідає поруч на дерево.

Голос кільчастої горлиці в містах півдня Східної Європи й Північної Азії чутний практично цілий рік у зв'язку з розтягнутими строками розмноження. Фотополяриметр пісня - воркування - звучить як хрипкий глухий односкладовий звук «ху-ху-хууу» або «ту-гуу-гуггууу», багаторазово повторюваний самцем. Індивідуальні розходження в голосі великі й відразу сприймаються на слух. Самки мовчазні, подають голос тільки під час бійок. Воркування кільчастої горлиці більше грубе й уривчасте, чим у єгипетської горлиці. самці, Що Б'ються, видають хрипкий лемент, що каркає, «какррр, какрррр» або грубе «ту, гру», при сильному збудженні кричать голосно «грюггрюггрюгро». Перед спарюванням переслідує самку з лементом «вах».

Від звичайної горлиці кільчаста відрізняється одноколірністю: ясно-коричневим забарвленням, короткими тупими крильми, порівняно довгим хвостом, контрастною чорною смугою - півкільцем на задній стороні шиї і, від єгипетської або малої - більшими розмірами, більше світлим забарвленням, наявністю чорного півкільця на шиї. Від «справжніх» голубів кільчаста горлиця відрізняється відсутністю сизого цвіту у фарбуванні.

1.2 Забарвлення

Самець і самка в шлюбному вбранні. Самець і самка пофарбовані однаково, підлоговий диморфізм відсутній, але фарбування самки при близькому порівнянні більше блякла й тьмяна. Голова й зашийок бурувато-сірі з рожево-винним нальотом, позаду на шиї чорне півкільце з вузької білої облямівкою. Підборіддя й горло майже білі. Верхня частина тіла - спина, плечові, внутрішні другорядні махові, верхні криючі крила й надхвістя одноманітно бурувато-сіра, нерідко з палевим відтінком. Шия попереду й з боків, зоб і груди блідо-рожеві із сіруватим нальотом. Черево, боки й пахвові блідо-сизі, іноді з рожевим нальотом. Підхвістя темно-сизе з білуватими верховими облямівками пір'я. Першорядні махові бурувато-аспідні, другорядні бурувато-сірі. Із під крила білувато-сизий. Середня пара кермових бурувато-сірі в тон спині, інші кермово-сірі в підстави, ясно-сірі або чисто-білі у вершин. Сезонні вбрання не виражені, але до весни підсилюється насиченість оперення рожево-винними відтінками.

Пухової вбрання. Загальне забарвлення світлувато-жовте. Пташеня покрите рідким твердим волосковидним пухом, довше й густіше на спинній стороні тіла. ............