План

1.         Основні положення логістики перевезень.

2.         Принципи побудови логістичних систем.

3.         Складові організаційно-технологічних систем.

4.         Підприємства автомобільного транспорту та задачі їх функціонування.

Вступ

Останнім часом термінологічний словник транспортників збагатився новими термінами: стали звичними такі порівняно нові поняття як маркетинг, менеджмент, кон’юнктура ринку та інше. Наполегливо прокладає собі дорогу в транспортній сфері наука логістика, яка вже посіла своє місце в зарубіжній практиці.

Термін “логістика” вперше використали стародавні греки в значення “мислення і розрахунок, доцільність”. Як науку про управління, переведення та постачання військ трактував логістику на початку ХІХ ст. Французький вчений А.Дьоміні. А вже в середині цього століття логістика набула великого значення у військовій справі і одержала значний розвиток.

Логістика поділяється на:

1)      макрологістику, яка розглядає глобальні проблеми управління матеріальними та інформаційними процесами, тобто охоплює всі міжгалузеві процеси. Макрологістика включає в себе виробничу, транспортну та посередницьку логістику;

2)       мікрологістику, вона є внутрішньою виробничою політикою і пов’язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми.

До неї входять:

-            заготівельна;

-            внутрішньовиробнича;

-            розподільча логістика.

У практиці деякі вчені термін “логістика” розглядають як сукупність технічних засобів управління в закупівельні, виробничій, розподільчій, інформаційній і транспортній сферах з метою забезпечення доставки вантажів до пункту призначення у визначений час в необхідній кількості і з мінімальними витратами.

1. Основні положення логістики перевезень

В умовах командно-адміністративного управління економікою транспорту загострились протиріччя між заводами-виробниками, сферою експлуатації та споживачами транспортних послуг, якими є пасажири. Виробники в своїй діяльності керувались галузевими інтересами, практично не враховуючи запитів транспортників і, тим більше, пасажирів. Транспортники ж не мали істотного впливу на виробника, що призвело до значного відставання вітчизняного виробництва рухомого складу в аспектах досконалості, продуктивності, економічності та відповідності нормативам екології. У той же час, транспортники часто в своїй роботі і виробництві перекладали ці проблеми на плечі пасажирів, що виражалось у відомому протиріччі між виробниками транспортних послуг і їх споживачами. За умов планової економіки практично не було реальної можливості змінити таку ситуацію, в тому числі і за рахунок застосуван­ня прогресивних технологій.

Сучасний етап функціонування транспортної системи характеризується кризовим станом і розглядається як перехідний до ринкових відносин. За багатьма ознаками він нагадує енергетичну кризу, яка мала місце в першій половині 70-х років у капіталістичних країнах. Ця криза дала потужний поштовх удосконаленню техніки та технологій перевезень у Західній Європі і США. ............