Міністерство освіти и науки України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Фізико-математичний інститут

Реферат на тему:

"КОНТРОЛЬ ПАРАМЕТРІВ ШУМУ. ЗВУКОІЗОЛЯЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ РІЗНИХ МАТЕРІАЛІВ"

Київ – 2008

Під шумом розуміють хаотичне поєднання різних по силі і частоті звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів. Шум чинить на організм людини несприятливу дію і може викликати хворобливий стан, у тому числі тугоухість і глухоту. Під впливом шуму у людини частішає пульс і дихання, підвищується витрата енергії. Тривалі шуми впливають на центральну нервову і серцево-судинну системи: з'являються симптоми перевтоми, ослабляється увага, підвищується нервова збудливість, зменшується швидкість мислення, знижується працездатність і продуктивність праці; в умовах сильного шуму людина стає більш схильною до травматизму.

По частоті звукові коливання підрозділяють на три діапазони: інфразвукові з частотою коливання менше 20 Гц, звукові – від 20 до 20 000 Гц і ультразвукові – більше 20  000 Гц. Органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 20 до 20  000 Гц і відчувають зміни гучності в 1 дБ. Вухо людини сприймає шум до 130 дБ. При 150 дБ шум для людини нестерпний. При 180 дБ наступає втомленість металу, внаслідок чого з конструкцій можуть вискакувати заклепки.

Нормою виробничого шуму для підлітків є граничний спектр 65 (ПС-65), рівень звуку 70 дБ. Тривалість роботи підлітків в умовах виробничого шуму не повинна перевищувати: для віку 14 – 15 років при індексах граничного спектру (ПС) 65, 70, 75, 80, 85, 90 відповідно 4; 3,5; 3; 2; 1; 0,5 ч; для віку 16 – 18 років – 6; 5; 4; 3; 2; 1 ч. Якщо рівень перешкод складає 20 дБ, то такий шум не заважає розбірливості мови. З підвищенням рівня перешкод до 70 дБ і вище мова стає нерозбірливою.

Нормовані параметри шуму визначаються ГОСТ 12.1.003 – 76. Він встановлює граничні значення параметрів шуму в різних приміщеннях залежно від характеру праці в них. Відповідно до цих значень зони з рівнем звуку вище 85 дБ вважаються небезпечними, в них повинні бути передбачені засоби захисту, а в зонах із звуковим тиском понад 135 дБ заборонено навіть короткочасне перебування працюючих. Значними джерелами шуму в учбових закладах служать роботи в різних учбових майстерних, деяких лабораторіях.

Для боротьби з шумом в учбових закладах передбачений цілий комплекс різних заходів, основні з яких наступні: раціональне планування приміщень, в яких можливий шум більше 90 дБ, - їх розміщують в ізольованих будівлях (майстерні, спортзали) або в спеціальних прибудовах (актовий зал і т. п.); між об'єктами, що є джерелом шуму, передбачають вільні зони, які, як правило, озеленюють, оскільки зелені насадження добре поглинають шум.

Найефективніший спосіб боротьби з шумом – зниження його в джерелах виникнення: зміна і заміна шумних технічних процесів або устаткування малошумними, звукопоглинання і звукоізоляція, екранування, застосування глушників шуму, індивідуальні засоби захисту від шуму.

Як звукопоглинальні матеріали можуть бути використані деревоволоконні плити, будівельна повсть, асбовата, фанера, суха штукатурка, резонансні поглиначі. Засобами індивідуального захисту органів слуху служать протишумні шлемофони, навушники, заглушки, вкладиші. Проте їх треба використовувати лише як доповнення до колективних засобів захисту.

Рівень шуму виміряють шумомірами, осцилографами із спеціальними датчиками. ............