МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАШТАЛЬЯН МАРИНА МИХАЙЛІВНА

УДК 618.145-007.61: 618.14-089.819.8

ГІСТЕРОСКОПІЧНА ХІРУРГІЯ

В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З ПОЄДНАНИМИ ГІПЕРПЛАСТИЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

ЕНДО- ТА МІОМЕТРІЯ

14.01.01 - акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Гладчук Ігор Зіновійович, Одеський державний медичний університет, професор кафедри акушерства та гінекології №1.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Татарчук Тетяна Феофанівна, ДУ ІПАГ АМН України, заступник директора з наукової роботі, завідуюча відділенням ендокринної гінекології доктор медичних наук, професор Андрієвський Олександр Георгійович, Одеський обласний медичний центр МОЗ України, завідувач відділу гінекології.

Захист відбудеться 27.02. 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 при Одеському державному медичному університеті МОЗ України (65082, м. Одеса, Валіховський пров.,

2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного медичного університету МОЗ України (65082, м. Одеса, Валіховський пров.,

3).

Автореферат розісланий 26.01. 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02

кандидат медичних наук Т.В. Стоєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальність проблеми вдосконалення лікування хворих з поєднаними гіперпластичними процесами ендо- та міометрія обумовлена передусім тим, що цей вид патології - один із найбільш частих (16-25%) у практиці лікаря-гінеколога, особливо серед жінок пременопаузального віку (Запорожан В.М., Цегельський М.Р., 2002; Татарчук Т.Ф., Бурлака Е.В., 2003; Brun J. L., Descat E., 2006).

Хоча у частини хворих гіперпластичні процеси ендо- та міометрія (ГПЕМ) можуть не супроводжуватися клінічними проявами та не потребувати спеціального медикаментозного чи хірургічного втручання, у більшості випадків вони проявляються мено- та метрорагіями, які призводять до анемізації жінки, мають ризик переродження у злоякісні форми та виникнення багатьох інших ускладнень (некроз міоматозного вузла, народження міоматозного вузла тощо). У пацієнток пременопаузального віку, анамнез яких обтяжений супровідною екстрагенітальною патологією, не завжди можливе використання медикаментозного гормонального лікування, яке нерідко має тимчасовий чи недостатній ефект (Гладчук І.З., 1992). Тим же часом варіант радикального органовтрачаючого лікування – гістеректомії - через експансивність, ризик розвитку ранніх чи пізніх післяопераційних ускладнень, психологічних наслідків втрати органа та з багатьох інших причин також не в усіх випадках може бути успішно використаний (Грищенко Я.В., Азиева А.А., 2003; Воngегs M. Y., Mol B. W., 2004).

Найбільше питань щодо вибору тактики лікування у практикуючого лікаря виникає при поєднанні гіперплазії, поліпів ендометрія, міоми матки та аденоміозу (Адамян Л.В., Ткаченко Э.Р., Киселев С.И., 2001; Борода А.Д., 2003).

Тому питання розробки органозберігаючих методів хірургічного лікування з використанням гістероскопії сьогодні є надзвичайно актуальним (Стрижаков А.Н., Давыдов А.И., 2001; Каппушева Л.М., 2000; Грищенко Я.В., Азиева А.А., 2003; Bettocchi S., Nappi L., 2003). ............