ПЛАН

1.  Вступ.

2.  Німецька класична філософія: агностицизм І. Канта.

3.  Як називає І. Кант свій філософський метод?

4.  "Дві речі, – говорив І. Кант, – завжди зачаровували й зворушували мене: це зоряне небо над головою й моральний закон у мені". Прокоментуйте це висловлення.

5.  Список використаних джерел.

Вступ

Іммануїл Кант народився 27 квітня 1724 року в Кенігсберзі, вмер у тім же місті 17 лютого 1804 року. Майже все життя прожив у Кенігсберзі, меж Східної Пруссії не залишав ніколи. Батько його був небагатий майстер сідельного цеху. Батьківщина відрізнялася чесністю й релігійністю в пиїтичному дусі. Такий же дух панував й у тій школі, де Кант одержав середню освіту.

Замолоду Кант відрізнявся слабким здоров'ям. Йому пророкували коротке життя. Філософ змолоду розробляв цілу систему гігієнічних правил, яким випливала ретельність. Його улюбленою приказкою було виречення: "Вели своєю натурою, інакше вона буде веліти тобою". Про те, як управляти своїм здоров'ям, він написав спеціальну роботу

Пастор Шульц був професором Кенигсбергского університету, куди Кант пішов у богословський факультет. Пиїтичне виховання, безсумнівно, залишило слід у Канта в загальному характері й тоні його життєрозуміння, але не давало задоволення розумовим запитам, що рано виникли в його нерозмірно розвитий голові. Крім богословських лекцій він із захопленням вивчав світські науки, філософські й фізико-математичні.

В 1755 році Кант став приват-доцентом філософії в Кенигсбергском університеті й тільки на 47-ом року життя, одержав місце ординарного професора логіки й метафізики, захистивши дисертацію " О форме и принципах чувственно воспринимаемого и умопостигаемого". Закінчення курсу збіглося зі смертю його батька (1746 рік), принудивши його шукати засобу до існування. Дев'ять років провів він домашнім вчителем у трьох сімействах.

Розумовий розвиток Канта йшов від точних знань до філософії. Самостійним філософом він став пізно, лише до 45-літнього віку, але набагато раніше показав себе як першорядного вченого. В 1755 році він видав свою фізико-астрономічну теорію світобудови, що у сутності лише повторив Лаплас через кілька десятиліть.

Німецька класична філософія: агностицизм І. Канта.

Німецька класична філософія XIX століття не тільки підвело підсумки розвитку європейської думки, але і запропонувала свої шляхи і методи рішення традиційних проблем буття, співвідношення світу і людини, теорії пізнання, моральності. Особливо плідні ідеї висловлювалися німецькими філософами в області розвитку. Були систематизовані попередні погляди і положення з питань протиріччя, взаємоперехіда протилежностей, створена цілісна теорія загального зв'язку і розвитку — діалектика. Велике значення, у розглянутий період, надавалося однієї з фундаментальних проблем раціоналізму — тотожності об'єкта і суб'єкта. Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель через діалектику суб'єктно-об'єктних відносин розглядали і вирішували онтологічні, гносеологічні, ціносно-смислові й інші питання філософського знання.

Німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку світової філософії, що охоплює напружений, дуже яскравий за своїми результатами, важливий за впливом на духовну історію людства період духовно-інтелектуального розвитку. ............