Зміст

Вступ

1. Особливості саморегулювання ринку

2. Поняття та сутність економічного прибутку

3. Вплив прибутку на функціонування ринку

Висновки

Список використаної літератури

На нинішньому етапі універсальним механізмом координації iнтересiв економічних суб'єктів є ринок. Ринкові відносини опосередковують Поділ праці, поширюють iнформацiю, сприяють територiальному та галузевому перерозподiлові ресурсiв, очищують суспiльне виробництво вiд економiчно слабких одиниць. Узгодження iнтересiв здiйснюється з допомогою механiзму збору та передачi iнформацiї, який, за виразом Ф. Хайека, дає змогу використовувати "розсiяне та невидиме знання для формування надiндивiдуальних схем" [6, с. 30].

Феномен суспiльної ефективностi ринку як системи виробничих вiдносин випливає з двоякої природи товару. Оскiльки споживча вартiсть є носiєм мiнової вартостi, остiльки iндивiдуальний iнтерес до виробництва пов'язаний з iнтересом до виробництва споживчої вартостi, тобто задоволення потреб суспiльства. Ринок найкращим чином вiдповiдає базовiй потребi iндивiда - до максимiзацiї споживання для самовiдтворення. Оскiльки людина є суспiльною iстотою, вона змушена задовольняти свої потреби у вiдносинах з iншими людьми, тим самим сприяючи задоволенню їхнiх потреб. З точки зору Ф. Хайека, ринок вiдiграє координуючу i об'єднавчу роль як єдиний доступний спосiб отримувати iнформацiю, яка дає змогу iндивiдам бачити порiвняльнi переваги того чи iншого ресурсу, про якi він дає необхідне знання i які слугують потребам незнайомих їм людей. "Кожний iндивiд, - пише вчений, - стає ланкою в численних ланцюгах передачi, i по цих ланцюгах вiн отримує сигнали, якi дають змогу йому пристосовувати свої плани до обставин, яких вiн не знає" [6, с. 147]. Як результуюча сила, ринок використовує бiльше iнформацiї, нiж та, якою може володiти будь-який iндивiд. Тому людина, на думку Хайека, не може одержати повного знання, яке зробило б її господарем ситуацiї, вона повинна, скорiше, сприяти самодiї ринку, зрощувати необхiдне середовище.

Механiзм ринкового регулювання досить простий: на базi приватної власностi виникає вiдповiдна iєрархiя потреб до входження у певнi виробничi відносини, на поверхнi вона проявляється у виглядi попиту чи пропозицiї, при цьому iнтереси суб'єктів ринку узгоджуються з допомогою механiзму конкуренцiї. Найiстотнішою складовою ринкових вiдносин є передача iнформацiї, агентом якої виступають грошi.

Об'єктивнiсть i всеохоплюванiсть ринкових вiдносин, вiдображена теорiєю "невидимої руки" А. Смiта, часто зумовлює некритичне i позаiсторичне їх сприйняття, iдеалiзацiю ринкових вiдносин. На думку В. Рьопке, прибiчники ринкової економiки нададуть їй найгiршу послугу, не побачивши її обмежень та умов i не зробивши необхiдних висновкiв [5, с. 141]. Поряд з незаперечними позитивними якостями ринковi відносини мають низку суспiльно негативних аспектiв. Так, механiзм циклiчного оновлення є досить шкiдливим соцiально i з точки зору збереження ресурсiв. Конкуренцiя як механiзм узгодження iнтересiв може призводити і до їх руйнування. Визнаними є також притаманнi ринкові асоцiальнiсть, тенденцiя до монополiзацiї тощо. За висловом В. Ойкена, "носiї приватної влади здатнi усунути гарантоване право iнших на свободу" [2]. ............