ЗМІСТ. ЗМІСТ.................................................................................................................. 1
ВСТУП................................................................................................................ 2
РОЗДІЛ 1. Утворення кількісних числівників................................................... 3
РОЗДІЛ 2. Утворення порядкових числівників................................................. 6
РОЗДІЛ 3. Утворення і відмінювання розділових числівників та числівників прислівників.............................................................................................................................. 9
РОЗДІЛ 4. Вживання числівників.................................................................... 10
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................... 11
ВСТУП. У латинській мові існує чотири види числівників:
кількісні, (Cardinalia), що
позначають число "саме по собі": unus, a, um – один; duo,
duae, duo – два і т.д. порядкові, (Ordinalia), що позначають
число як ознаку предмета при рахунку: pimus, a, um – перший; secundus,
a, um – другий і т.д. розділові, (Distributiva), що позначають
поняття "по-скільки"; не мають точного аналога в російській мові
і переводяться кількісним числівником із приводом "по": singuli,
ae, – по одному; bini, ae, – по двох і т.д. прислівникові, (Adverbialia), що
позначають, скільки разів відбулося (відбувається, буде відбуватися) дана
подія: semel – один раз, bis – двічі і т.д.
РОЗДІЛ 1. Утворення кількісних числівників. Кількісні числівники першого десятка, як і в російській мові, являють собою непохідні слова.
Римські цифри Арабські цифри Назви числівників І 1 Unus, una, unum ІІ 2 Duo, duae, duo ІІІ 3 Tres, tria IV 4 Qattuor V 5 Quinque VI 6 Sex VII 7 Septem ІІХ 8 Octo ІХ 9 Nover Х 10 Decem
Кількісні числівники другого десятка, крім "вісімнадцять" і "дев'ятнадцять", утворяться шляхом додатка елемента -decim (від decem – десять) до усіченої основи числівників першого десятка: septem – сім, sep-decim – сімнадцять.
Складні числівники (тобто складаються з двох і більш слів), що включають у свій склад 8 і 9, тобто останні два числа в десятку: 18 і 19, 28 і 29 і т.д., являють собою наступне сполучення: duo- (чи un-) + de + назва наступного десятка: duodeviginti вісімнадцять (букв. "два з двадцяти", тобто "двадцять мінус два"); undeviginti дев'ятнадцять (букв. "один із двадцяти") і т.д.
Назви десятків від 30 до 90 утворяться за допомогою елемента -ginta від кілька видозмінених назв чисел першого десятка: tri-ginta – тридцять, quadra-ginta – сорок і т.д. (NB: "двадцять" - viginti).
Сотні утворюються від назв чисел першого десятка (змінених, але не так, як у назвах десятків) у сполученні з елементом -centi (після дзвінкого n -genti), що відбувається від centum – сто: tri-centi – триста, quadrin-genti – чотириста.
Складні числівники з двох слів (тобто складні числівники першої сотні) утворяться, як у російській мові, з'єднанням назв десятка й одиниць: viginti unus – двадцять один, чи ж сполученням назв одиниць і десятків, з'єднаних союзом et і: unus et viginti – двадцять один.
Назви тисяч складаються зі слова mili- "тисячі" і кількісного числівника, що показує, скільки їх. ............
