План

Вступ

1.Загальні особливості. Поняття афінського громадянства

2. Народні збори в Афінах

3. Рада 500 і Ареопаг

4. Виборні посадові особи

5. Суд присяжних – геліея

6. Соціальна політика афінської демократії

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Історія Стародавньої Греції є однією з складових частин історії стародавнього світу, що вивчає стан класових товариств та держав, що виникли і розвивалися в країнах Стародавнього Сходу і Середземномор'я. Історія Стародавньої Греції вивчає виникнення, розквіт і падіння громадських і державних структур, які утворилися на території Балканського півострова і в Егейському регіоні, в Південній Італії, на о. Сицилія і в Причорномор'ї. Вона починається з рубежу III-II тисячоліть до н. е.. - З виникнення перших державних утворень на острові Крит, а закінчується в II-I ст. до н, е.., коли грецькі й елліністичні держави Східного Середземномор'я були захоплені Римом і включені до складу Римської середземноморської держави.

За двохтисячорічний період історії стародавні греки створили раціональну економічну систему, засновану на економному використанні трудових та природних ресурсів, громадянську громадську структуру, полісної організацію з республіканським пристроєм, високу культуру, що зробила величезний вплив на розвиток римської та світової культури. Ці досягнення давньогрецької цивілізації збагатили світовий історичний процес, послужили фундаментом для подальшого розвитку народів Середземномор'я в епоху римського панування.

Метою даної роботи є дослідження такого періоду в історії Стародавніх Афін як афінська демократія

Структура роботи:

  вступ,

  6 розділів,

  висновки,

  список використаної літератури,

  додатки

1.  Загальні особливості. Поняття афінського громадянства

За своїм політичним устроєм, структурою державних органів грецькі поліси V-IV ст. до н. е.. ділилися на два основних типи: поліси з демократичним устроєм і поліси з олігархічним правлінням. Наявність демократичного або олігархічного ладу в тих чи інших полісах не було випадковістю, тимчасовим збігом обставин, а відображало, як правило, істотні відмінності у соціально-економічних відносинах, що склалися всередині цих полісів. Поліси з високим рівнем економіки, інтенсивним сільським господарством, розвиненим ремеслом і торгівлею активної тяжіли до демократичних форм державного устрою. Демократичний лад як би увінчував інтенсивну економіку, динамічну соціальну структуру торгово-ремісничих полісів.

Олігархія, навпаки, в більшості випадків оформляла в політичній галузі консервативну аграрну економіку, архаїчні суспільні відносини. У той час еталоном олігархії стала політична організація Спарти.

Афінська демократія вважається найбільш розвинутою, самої завершеної та найдосконалішою формою демократичного ладу античних держав. Золотим століттям афінської демократії стало сторіччя з середини V до середини IV ст. до н. е.. Формування системи політичних органів афінської демократії було результатом тривалого історичного періоду починаючи з реформ Солона. «Наш державний лад, - говорив один з прославлених вождів афінської демократії Перікл, - не наслідує чужим установам: ми самі швидше служимо зразком для наслідування деяким, ніж наслідуємо іншим. ............