MIHICTEPCTBO ОСВІТИ I НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.В.Н. KAPA3IHA
Кафедра журналістики
Журнал “Мирний труд” як зразок чорносотенної журналістики
Реферат студентки
четвертого курсу філологічного
факультету (спеціальність -
журналістика)
Іванової П.О.
Викладач – О.Д. Терний
Харків 2008
Журнал “Мирний труд” як зразок чорносотенної журналістики
Андрій Сергійович Вязігін (1867-1919) – професор Харьківського Університету з кафедри загальної історії. У 1902 р. Андрій Сергійович Вязігін як редактор заснував журнал “Мирний труд”. Журнал кваліфікувався як науково-літературне і громадське видання. Журнал мав позицію, споріднену зі слов’янофільством. Народність реалізує себе в мові, а без неї нема мислення і творчості. Розвитку наукового рос. націоналізму й було присвячено часопис.
Кінцеві наслідки революцій показали, що вони не приводили до поставленних ідеальних цілей, лише руйнували суспільство.
Андрій Сергійович Вязігін вважав, що наша Вітчизна потребує скромних трудівників, що роблять свою “маленьку справу” заради піднесення загального культурного рівня. Тому майбутній революції, наближення якої вже відчувалося, Андрій Сергійович Вязігін протиставив мирний труд.
Журнал “Мирний труд” позиціонував себе як мозковий центр чорносотенства. У ньому була розроблена ідеологія цього руху, якою він користується й нині. В основі її закладено думку про те, що підкорені Росією народи, включені до складу імперії зі своїми землями, мусять розчинитися серед великоросів і не повинні й мріяти ні про які елементи автономії, бо російський народ є єдиним господарем у своїй державі.
Українців і білорусів не можна визнати окремими народами, тому що тоді росіяни залишаться в меншості в Росії і з'являться законні підстави для ліквідації імперії.
У журналі виношувалася ідея світового панування Росії, виходу її до “світового вільного океану”; проголошувалася необхідність застосувати зброю для досягнення цієї мети. Насильницькими методами повинна запроваджуватися великоруська гегемонія й усередині країни.
Антисемітизм став особливою темою, якою журнал займався постійно. Ототожнюючи поняття революційності і єврейства, “Мирний труд” намагався запровадити в суспільну свідомість думку, що революційність є ворожою національній свідомості й психології російського народу, який за головну ідею свого історичного буття має вірнопідданство царизму, а всі револ. заворушення є справою єврейської національної меншини. Часопис всіляко критикував і викривав єврейство, аж до проголошення цілком абсурдних ідей світової єврейської змови, захоплення євреями світового інформаційного ринку, виселення євреїв з Росії, хоча б і коштом самих росіян.
“Мирний труд” надавав свої сторінки відомим чорносотенним публіцистам В. Пуришкевичу, В. Шульгіну, Г. Шечкову.
Головний прозаїк журналу “Мирний труд” - лідер російських націоналістів Василь Шульгін. Повість “Єврейка. Сторінка з історії наших днів” розповідає про дружбу Вані Іванова й Борі Едельмана. Політична боротьба розвела їх у різні ідеологічні табори. Тому Іванов виступив у газеті з віршованим чорносотенним пасквілем, спрямованим проти євреїв. ............
