Реферат на тему:
«Життя і творчість Квітки-Основ’яненко»
План
1. Григорій Федорович Квітка (загальна біографія)
2. Крок в самостійне життя
3. Перші твори письменника
4. Розбір найвидатніших творів Квітки-Основ’яненко
а) «Маруся»
б) «Козир-дівка»
в) «Щира любов»
г) «Салдацький патрет»
д) «Конотопська відьма»
є) «От тобі і скарб»
5. Григорій Квітка-Основ’яненко гуморист й сатирик
6. Схожість персонажів Квітки з героями творів Котляревського й Гоголя
7. «Нема в нас сонця, як Тарас, немає місяця, як Квітка»
8. Г.Ф. Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк на ввесь світ
квітка основ’яненко твір персонаж
Григорій Федорович Квітка народився 29 (18 за старим стилем) листопада 1778 р. в селі Основа під Харковом (звідси літературний псевдонім — Основ'яненко) у поміщицькій родині. Початкову освіту, як тоді водилося, здобув дома, згодом навчався в монастирській школі. Протягом кількох років Квітка вважався на військовій службі, однак тягти важку армійську лямку йому не довелося: за тодішнім законом юнак із дворянської сім'ї міг лише числитися в списках різних полків і так набувати військових звань. У відставку Квітка вийшов у чині капітана, так і не побувавши в армії.
І ось тепер цей у всьому, здавалося б, зразковий дворянський син вчинив негаданий скандал: через вісім місяців він просто втік із святої обителі, а «прощеніє» про відчислення для безпечності передав через родича. Саме цією обставиною і вирішив скористатися спантеличений Христофор, щоб повернути блудного сина назад до монастирської келії. Оскільки, мовляв, заява була подана не особисто, то епіскоп, начебто «имея о подлинности оной сомнение», доручив благочинному відвідати Квітку і з'ясувати, чи справді ним самим підписана неприємна заява. Пастирський посланець помчав у Основу, але зарадити справі йому не вдалося: Квітка не змінив наміру залишити монастир і підтвердив, що заяву писав власноручно. Піймавши облизня, пастирі змушені були звільнити Квітку від перебування у монастирі.
Квітка одразу ж поринув у діяльність на культурному полі: брав жваву участь майже в усіх літературних починаннях Харкова, був організатором і керівником харківського професійного театру, засновником Товариства доброчинності та керівником Інституту благородних дівиць, став одним із видавців і редакторів журналу «Украинский вестник», виступивши на його сторінках із своїми першими творами. В 1817—1829 рр. Квітка чотири рази підряд обирався на три роки повітовим предводителем дворянства. Пізніше він протягом дев'яти літ був совісним суддею Харкова, а 1840 року в чині надвірного радника очолив Харківську палату карного суду. Його ім'я значиться також серед засновників Харківської публічної бібліотеки та інших закладів. Багатогранність Квітчиних інтересів сучасники досить влучно й дотепно характеризували у епіграмі:
Не надивлюся я, создатель,
Какой у нас мудреньїй век:
Актер, поєт и заседатель, —
Один и тот же человек.
Та не адміністративні успіхи кавалера орденів святої Анни і святого Володимира, надвірного радника Григорія Федоровича Квітки зберегли його ім'я для нащадків,— нашу увагу привертає письменник Грицько Основ'яненко, його внесок в історію літератури рідного народу.
Перший прозаїк нової української літератури Г. ............