Забезпечення боротьби із недобросовісною конкуренцією в Україні (правовий аспект)
Вступ
Поняття "недобросовісна конкуренція" не нове для вітчизняної практики правозастосування. Сьогодні складно когось здивувати рішенням Антимонопольного комітету України (далі – АМК), якими припиняється неправомірне використання назв та упаковок знаних торговельних брендів із боку маловідомих фірм для продажу власної продукції.
Сьогодні конкурентна боротьба переноситься у сферу досягнень інтелектуальної власності. Проблемними питанням багатьох країн світу і в тому числі і України лишається боротьба з виробництвом та розповсюдженням контрафактної продукції.
Починаючи з 1992 року, - з прийняттям Верховною Радою України Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" - в державі започатковано розвиток системи захисту від недобросовісної конкуренції. На сьогодні ця система є достатньо розвинутою, включає в себе відповідну нормативно-правову базу – конкуренційне законодавство контролює діяльність у цій сфері державного органу із спеціальним статусом АМК, а також діяльність державних органів, суб’єктів господарювання, їх об’єднань, споживачів та громадкості, що регулюється конкуренційним законодавством. Система захисту від недобросовісної конкуренції в Україні ґрунтується на статті 42 Конституції України (далі – КУ) [1], яка гарантує державний захист конкуренції. Ця система відповідає провідним європейським стандартам, а конкуренційне законодавство є одним з найбільш адаптованих до законодавства Європейського Союзу, про що неодноразово зазначали європейські експерти.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" [4] сфера застосування положень конкуренційного законодавства розповсюджується на всі відносини між органами державної влади, суб’єктами господарювання, споживачами, іншими юридичними та фізичними особами з приводу захисту від недобросовісної конкуренції, у тому числі у випадку вчинення недобросовісних конкурентних дій за межами, якщо такі дії негативно впливають на конкуренцію на її території. Враховуючи це, норми конкуренційного законодавства застосовуються у низці специфічних сфер господарських, адміністративних та цивільно-правових відносин (наприклад, у сферах надання адміністративних послуг держави, відносин власності тощо). Захист інтелектуальної власності в системі захисту від недобросовісної конкуренції України здійснюється на підставі положень статті 42 КУ [1], Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" [4], у контексті виконання головної мети Закону – недопущення та припинення дій у конкуренції, які суперечать торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності (стаття 1 зазначеного Закону). У ряді випадків об’єктами вказаних неправомірних дій конкурентів стають фірмові найменування, знаки для товарів і послуг (торгові марки), інші позначення, які є об’єктами промислової власності суб’єктів господарювання. Торгова марка (знак для товарів і послуг) – позначення, що відрізняє товари і послуги різних власників. Законом можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконанні у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. ............