Агентська діяльність — правовий інститут, що сформувався в законодавстві країн англосаксонської правової традиції, а згодом набув поширення у більшості країн світу та в транснаціональному праві. Ця тенденція відбилася і в українському законодавстві: у Господарському кодексі України (далі — ГК) агентським відносинам присвячена гл. 31 (статті 295—305). Універсальність агентської діяльності (тобто можливість її використання в різних сферах життя суспільства) не суперечить її чим далі широкому та багатогранному застосуванню у сфері комерційної господарської діяльності, що відповідає другій назві цього інституту в господарському праві — комерційне посередництво.
Комерційне посередництво (агентська діяльність) визначається ч. 1 ст. 295 ГК як підприємницька діяльність, що полягає у наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційний агент зазвичай має відповідати таким вимогам: мати статус суб'єкта господарювання; діяти відповідно до повноважень, визначених агентським договором; здійснювати відповідно до цього договору комерційне посередництво щодо іншого суб'єкта господарювання — принципала* (надавати другій стороні договору послуги в укладенні угод чи сприяти в їх укладенні від імені цієї особи і за її рахунок); здійснювати таку діяльність на платних засадах (за агентську винагороду).
У системі господарського права інститут комерційного посередництва (агентських відносин) посідає значне місце, зумовлене запровадженням ринкових засад господарювання в економіці України. Проте цей правовий інститут у вітчизняній господарсько-правовій науці є малодослідженим: лише певним аспектам комерційного посередництва чи деяким видам агентських договорів присвячені дисертаційні та монографічні дослідження або окремі їх положення. Саму цією обставиною зумовлена наша заінтересованість у визначенні специфічних ознак агентських відносин у певних сферах господарювання, що було започатковано низкою праць. Метою цієї статті є визначення спеціальних ознак окремих видів агентських відносин (у сферах приватизації, банківської діяльності, надання туристичних послуг, страхування, щодо перевезень тощо), виявлення вад у вітчизняному законодавстві стосовно правового регулювання агентських відносин певного виду та вироблення пропозицій щодо його вдосконалення.
ГК містить лише загальні положення щодо агентування (у тому числі вищезгадані). Разом з тим, аналіз численних актів законодавства та матеріалів судової практики дозволяє виділити кілька видів агентських відносин (за критеріями сфери та юридичних підстав виникнення цих відносин, особливостей правового становища комерційного агента тощо) з притаманними їм специфічними рисами, які отримали відображення в ГК, а саме:
— агентські відносини у сфері забезпечення сільського господарства зернозбиральною технікою. Зокрема, як свідчать матеріали справи N 40/123 господарського суду м. Києва (за позовом ТОВ «Златолан» до Корпорації «Украгропромбіржа» про визнання недійсним договору), матеріали численних справ про стягнення заборгованості (зокрема, справа N 18/269-06 господарського суду Дніпропетровської області за позовом заступника прокурора Дарницького району м. ............