1. Види вербальних описів
Природна мова є найбільш універсальним засобом опису об'єктивної дійсності. Різноманітні форми вербальних описів. Тут ми зупинимося тільки на тих, які можуть ефективно використовуватися для опису систем і самі можуть систематизуватися як системи, тобто виконувати функцію системних описів самостійно або в сполученні з іншими формами подання інформації людині.
Найменшою одиницею природної мови, що може бути вжита для опису цілісних об'єктів як систем, є слово. Існує велика кількість синонімів, що визначають цілісні об'єкти, але всіх їх зближає основне значення - об'єднуючий початок. Як моделі реальних цілісних об'єктів, придатних для первинного діалектичного аналізу, можуть бути використані загальнонаукові, математичні й інші поняття, які відбивають ідею цілісності. Наприклад: інтеграція, об'єднання, організація, єдність, безліч, декартовий добуток, квадрат, коло, одиниця й т.д. Різні синоніми відбивають і інші істотні характеристики цілісних об'єктів: а) зв'язність - злитість, неподільність, єдність, ціле, нерозривність, неподільність, нероздільність, атом; б) обмеженість, обмеженість - каста, кліка, корпорація; в) функції - організація, консолідація, інтеграція; г) об'єднуючі фактори - клуб (об'єднання людей по інтересах), союз, об'єднання, співдружність, асоціація, альянс, федерація, блок, коаліція, ліга, група, суспільство, кружок, братерство, товариство, популяція, колектив.
При описі цілісних об'єктів як систем можна застосовувати списки слів (переліки). Список являє собою послідовність слів, що описують об'єкт, систему, підсистему, частину, ціле. Найважливішими характеристиками списку є його довжина (число одиниць) і повнота. Слова й послідовності впорядковані по якімсь принципі. Переліки функцій, структур, властивостей і т.п. задаються списками. У них знаходить своє відбиття склад системи: як компоненти включаються найбільш істотні ознаки або властивості даного об'єкта. Прикладами можуть служити переліки психічних явищ, розділів психологи, вимірювальних шкал. Так, К.К. Платонов і Г.Г. Голубєв «Психологія» роблять перелік властивостей особистості, що складає з декількох сотень одиниць.
Дихотомії і їх функції в системних описах. Найменшою вербальною системою догматичного рівня опису є словесна діада, пари антонімів, поєднувана відношенням протилежності своїх значень. В «Словнику антонімів» наведені близько 800 таких пар і їхня логіко-семантична класифікація. Виділяються наступні види антонімів: 1) контрарні (украй симетричні члени впорядкованої безлічі, між якими існує середній проміжний член - приклад: холодний - прохолодний - гарячий); 2) контрадикторні (між протилежними членами немає середнього, - приклади: щирий - помилковий, живий - мертвий); 3) векторні, приклад: опускатися - підніматися). Антоніми можуть позначати симетричні й асиметричні явища (ліве - праве, одиничне - множинне), вичерпувати обсяг протилежних понять, отриманих у результаті дихотомії (спокій - рух), або називати тільки «полярні» протилежності ряду (білий - чорний, а між ним маса відтінків сірого). Можливі й інші ознаки, які можуть бути використані для змістовного аналізу безлічі антонімів.
При описі систем широко використовуються пари протилежних понять. Саме поняття системи засноване фактично на парі «один - багато»: мова може йти про систему тільки тоді, коли з багато чого виникає щось одне. ............
