Міністерство Освіти України
імені І.І. Мечникова
Творча робота
з Історії української культури
на тему
Великий українець
Студентки першого курсу
Група 11-н
Усенко Маргарити Сергіївни
Одеса 2010
Я пропоную Лесю Українку, бо вона, на мою думку, дуже сильна жінка. Я ціную в людях їх любов до життя. Не дивлячись на свою смертельну хворобу, Леся не здавалася,вона боролося за своє життя,трималася за нього усіма силами,що в неї були. Саме тому я її і поважаю. І саме тому зараз пишу про неї.
Справжнє ім’я Лесі Українки - Лариса Петрівна Косач-Квітка. Саме ім’я Леся Українка – наче символ України. Леся настільки любила свою країну, настільки любила свій народ, що взяла собі псевдонім Українка.
Народилася вона у 1871, у Новограді-Волинському. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці.
Леся Українка дуже багато зробила для своєї країни. Адже вона була не тільки поетесою, як я дізналася. Також Леся займалася перекладом і була культурним діячем, працювала в ділянці фольклористики, брала активну участь в українському національному русі.
Взимку 1881 р. в Луцьку на річці Стир у сильний мороз Леся промочила ноги в крижаній воді. Спочатку родина думала, що це звичайна простуда і як наслідок — ревматизм швидко мине, але коли показали хвору київському хірургу, він поставив невтішний діагноз: туберкульоз кісток. Отже, з цього часу й розпочалася боротьба поетеси з хворобою, сильними болями. Боротьба, яка загартувала дух Лесі Українки. Через хворобу до школи дівчина не ходила, та завдяки самоосвіті, феноменальним здібностям до мов, літератур, історії стала високо ерудованою у цих галузях знань. Леся, попри страшні болі в кістках, продовжувала грати на фортепіано, малювала, знала майже всі основні європейські мови, за допомогою книжок, я дізналася,що Леся знала також і слов'янські мови (російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку, латинську — всього понад десять мов, у 19 років написала для своєї молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних народів», видану в 1918 році як підручник для національної школи. Як мені стало відомо,письменниця перекладала М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюго, Гомера та ін.
Для мене Леся - це втілення мужності, розуму, волі, бажання боротися за своє існування. Поважаю іі за те,що вона така різностороння. Поетеса не працювала тільки в одному напрямі і це мені подобається над усе.
Зараз я трошки розповім про творчість Лесі Українки.
Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач, засланої за участь у революційному русі. Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-их pp., коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда». Відомо також, що 1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським).
Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові,там же вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) — в Чернівцях.
Після цього Леся Українка працювала ціле десятиліття і написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя,на жаль, не була надрукована.
В канон української літератури Леся Українка ввійшла передусім ,як я вже казала, як поетеса мужності й боротьби. ............