КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

Українська мова у професійному спілкуванні

1. Особливості використання займенників у виробничо-професійному стилі

 

Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті, коли його співвідносять з певними частинами мови.

Так, особові, питально - відносні, заперечні, неозначені займенники можуть заступати іменник і в реченні відігравати роль підмета чи додатка. Наприклад: я, ти, ніхто, ніщо і т.д.

Присвійні, означальні й вказівні займенники частіше заступають прикметники й у реченні виконують роль означення. Наприклад: наш, кожний, інший, такий і т.п.

За українською мовною традицією дійова особа в реченні, виражена займенником, стоїть переважно у називному відмінку, а не в орудному, як у російській мові.

Наприклад: Основну увагу ми звернули на виготовлення предметів широкого вжитку.

Характерна ознака займенників – це те, що вони не зберігають, як правило, своєї основи в непрямих відмінках. І цим вони відрізняються від інших частин мови, у яких основа залишається незмінною.

Наприклад: я – мене, ти – тебе, він – його.

Під час відмінювання змінюється й основа займенників: я – мене, ти – тобі, хто – кому.

Важливо пам’ятати, що в основі багатьох займенників відбувається чергування і, й , о – мій – мого, моєму; твій – твого, твоєму.

В особових займенниках третьої особи після прийменників у, до, біля, на тощо з’являється приставний приголосний н.

Наприклад: У нього є угода... До нас завітали представники...

У діловому спілкуванні надається перевага використанню різних форм та розрядів займенників множини, зокрема особових. Наприклад: ми запланували; ми підписали; вони використали.

Слід зазначити, що російським прислівником по-моему, по-вашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на. Наприклад: На нашу думку; на ваш розсуд.

2. Оформлення ділових паперів: трудова угода (контракт)

Трудова угода. Це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником.

Трудова угода, укладена зі штатним працівником, визначає коло його доручень, які виходять за межі безпосередніх службових обов'язків.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Заголовок.

3. Місце складання.

4. Дата.

5. Текст з переліком повноважень і зобов'язань сторін.

6. Юридичні адреси сторін.

7. Підписи.

8. Печатка установи.

Трудова угода складається в декількох примірниках, один з яких передається виконавцю, а решта зберігаються у справах організації-замовника.

Наприклад:

Трудова угода

м. Київ 23 листопада 2008 р.

Школа-інтернат № 12 в особі директора школи Кравченка Л.Б,, що далі йменується "Замовник", з одного боку, і Київська фабрика "Київвзуття" в особі головного інженера Берегового СВ., що далі йменується "Виконавець", з другого боку, уклали угоду про таке:

ПРЕДМЕТ УГОДИ

1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання, виготовити 20 пар взуття шкіряного, 15 пар гумового до ,12 червня 2009 року.

1.2. Розмір, форму й колір визначає Замовник, Виконавець виконує замовлення точно за вимогою.

1.3. Виконавець зобов'язується виготовити взуття доброякісно.

1.4. ............