Зміст
Вступ.
1 Перехід Волині та Наддніпрянщини до складу Литви
2 Польська експансія на українських землях
3 Напади турецьких і татарських орд на Україну, їх руйнівні наслідки
4 Люблінська унія 1569 р. боротьба України проти польського наступу
Висновок
Література
ВСТУП
Період феодальної роздробленості був закономірним етапом розвитку Давньої Русі XII—XIV ст. Проте на другому етапі цього періоду — в другій половині XIIІ— XIV ст.— на основі дальшого розвитку продуктивних сил суспільства (зростання міст) і диференціації великої феодальної власності розвиваються сили централізації, носіями яких були середні й дрібні феодали (дрібні бояри, «милостники») та городяни. Це приводило до утворення єдиних держав. Зазначені процеси відбувалися і на Південно-Західній Русі. Вони виявилися у піднесенні Галицько-Волинської держави та зміцненні влади великих князів (Данила Романовича. Юрія Львовича). Влада великого князя посилювалася в постійній боротьбі проти впливового галицько-волинського боярства.
Друга половина XVI — початок XVII ст.— важливий період в історії України. В цей час сталися значні зрушення в соціально-економічних відносинах. Поряд з освоєнням нових земель на Наддніпрянщині, в інших, давно освоєний районах (Галичина, Поділля, Волинь) відбувався дальший' розвиток продуктивних сил. На основі розвитку землеробства, торгівлі, ремесла підносилися міста, хоча численні: привілеї феодалів гальмували їхній розвиток.
У системі феодально-кріпосницького господарюванні також відбувалися великі зміни, передусім запровадження фільварків, заснованих на використанні панщини. Становлення фільваркової системи супроводжувалося дальшим розвитком кріпацтва та остаточним оформленням кріпосного права (Литовський статут 1588 p.).
Друга половина XVI — початок XVII ст.— важливий період в історії України. В цей час сталися значні зрушення в соціально-економічних відносинах. Поряд з освоєнням нових земель на Наддніпрянщині, в інших, давно освоєний районах (Галичина, Поділля, Волинь) відбувався дальший розвиток продуктивних сил. На основі розвитку землеробства, торгівлі, ремесла підносилися міста, хоча численні: привілеї феодалів гальмували їхній розвиток.
У системі феодально-кріпосницького господарюванні також відбувалися великі зміни, передусім запровадження фільварків, заснованих на використанні панщини. Становлення фільваркової системи супроводжувалося дальшим розвитком кріпацтва та остаточним оформленням кріпосного права (Литовський статут 1588 p.).
1 Перехід Волині та Наддніпрянщини до складу Литви
7 квітня 1340 р. галицько-волинський князь Болеслав-Юрій ІІ був отруєний групою бояр, що побоювалася посилення князівської влади і виступала проти його політичної орієнтації на Краків. Досить точну характеристику ситуації, що виникла в Галицько-Волинському князівстві в зв'язку з цією подією, дав К.Маркс у наступних словах: "...там лютував Болеслав Мазовецкий і хотів примусити своїх підданих грецької віри перейти в латинско-католическую; використовував проти них союз з Польщею й Угорщиною й іноземними найманцями; умер 1340 від пияцтва або отруєння, останнє затверджує Казимир, що у якості його найближчого родича користується цим як приводом для завоювання" . ............
