РЕФЕРАТ
з дисципліни: Імунологія
На тему: «Теоретичні основи порушень репродукції і конфліктів мати – дитина»
Донецьк 2009
1. Імунологічні механізми оплодотворення
Процеси оплодотворення і імплантації представляють собою два специфічних акта, які характерні для полового розмноження та живорождення тварин і людини. Специфічність клітинних взаємодій при цьому привела до припущення, що деякі форми модифікованих імунних реакцій могуть бути важливим компонентом цих процесів, і що імунологічне втручання може бути ефективним підходом для їх регуляції.
Акт оплодотворення представляє специфічне взаємне розпізнавання чужорідних частин як на яйцеклітині, так і на сперматозоїді, тому в основі оплодотворення лежать механізми по типу реакцій антиген – антитіло.
Сперматозоїди чоловіків, їх попередники (спермацети) і сіменна рідина мають сильні антигени, які здатні викликати створення широкого спектру антитіл. У спермі чоловіків за допомогою методів імунофлюоресценції виявлено приблизно 30 антигенів. Деякі з них унікальні для сперматозоїдів і сіменної рідини, інші сходні з антигенами сироватці крові, молока, слини, шлункового соку, слизу шийки матки, маточних труб, яєчників, нирок, печінки, головного мозку та інших органів людини, а також з деякими мікроорганізмами.
Для виявлення антиспермальних антитіл в крові, секретах статевих залоз жінок і сіменної плазмі чоловіків використовуються методи спермоаглютинації і спермоімобілізації. За допомогою цих методів показано, що чоловіки і жінки, які страждають на безпліддя, мають антиспермальні антитіла проти антигенів різних частин сперматозоїда.
В процесі сперматогенезу, який проходить у період, коли імунна система встигла своєї компетентності, виникає синтез специфічних спермальних антигенів, які чужорідні для імунної системи даного індивідуума і які здатні індуцировати продукцію ауто антитіл і сенсибілізованих лімфоцитів з подальшим розвитком аутоімунних алергічних реакцій. В нормальних умовах цього не виникає тому, що дозрілі в процесі сперматогенезу статеві клітини ізольовані від лимфоїдної системи організму гематотестикулярним бар’єром. При порушенні ж цього бар’єру може розвинутися аутоімунний процес, який супроводжується продукцією антиспермальних антитіл до антигенів власних сперматозоїдів, що може бути причиною розвитку деяких форм чоловічого безпліддя.
Антиспермальний аутоімунітет може впливати на процес сперматогенезу і приводити до його пригніченні, особливо при розвитку переважно клітинних реакцій імунітету. Крім того, він може особливо при переважному розвитку гуморального антиспермального імунітету і не порушуючи сперматогенезу, приводити до аглютинації і неможливості руху зрілих сперматозоїдів в еякуляті. Таку сперматозоїди не можуть нормально сполучатися з яйцеклітиною і оплодотворення не виникає.
Для жіночого організму сперматозоїди являються чужорідними клітинами. Також, як і у чоловіків, сперматоспецифічні антигени могуть визивати продукцію антиспермальних антитіл у жінок, що може приводити до зниження їх дітородної функції.
Антиспермальні антитіла могуть проникати у секрети жіночого репродуктивного тракту з крові, а могуть створюватися місцево. Існує залежність між присутністю антиспермальних антитіл в слизу матки і безпліддям у жінок, що може бути використано при діагностиці імунологічних причин безпліддя у жінок.
Також вважають, що гуморальні антитіла у ряді випадків приводять до порушення нормальних процесів репродукції і приводять до розвитку безпліддя у чоловіків і жінок.
У жінок могуть створюватися антигени, які пов’язані з яйцеклітиною і які могуть стати мішенями для імунологічної атаки, які регулюють фертильність.
Вивчення впливу факторів антиспермального імунітету і імунітету до антигенів яйцеклітин на процеси гаметогенезу, транспорту сперматозоїдів у статеві органи жінки, оплодотворення, імплантації і раннього ембріонального розвитку дозволить встановити їх роль у патогенезі різних форм безпліддя, розробити і ввести у клінічну практику методи діагностики і лікування імунологічних форм безпліддя, а також розробити засоби контрацепції.
2. ............