ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Історія та господарське значення ріпаку ярого
1.2 Ботанічні та біологічні основи формування продуктивності ярого ріпаку
1.3 Технологія вирощування ріпаку ярого
РОЗДІЛ 2. УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Характеристика ґрунту дослідних ділянок
2.2 Погодні умови за період досліджень
2.3 Характеристика та місцезнаходження господарства
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ
5.1 Охорона праці при вирощуванні ярого ріпаку
5.2 Правове забезпечення охорони праці в господарстві
РОЗДІЛ 6. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Завдяки зростанню світових цін на ріпак, він як яра культура стає конкурентоспроможним та перспективним для виробництва. Прогрес у селекції разом із дотриманням технології вирощування дають змогу на практиці отримувати 25-30 ц/га насіння ярого ріпаку [8,30].
Зростання популярності ріпаку зумовлено низкою причин. Так, його насіння містить 50 % олії, 16-24 % білку. Олія використовується, як для харчових, так і для технічних потреб. Ріпак є чудовим попередником для багатьох культур, в тому числі і для озимої пшениці.
Досить важливим елементом технології вирощування є правильний підбір сортів відповідно до конкретної природно-кліматичної зони. Саме з цією метою в 2009-2010 рр. нами проводились дослідження, щодо визначення придатних сучасних сортів ярого ріпаку для умов Лівобережного Лісостепу України.[2]
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Історія та господарське значення ріпаку ярого
Ріпак для нашої країни - не нова культура: його почали вирощувати наприкінці ХIХ століття. На початку цього століття, у Росії, площа під ріпаком становила майже 300тис. га, країна експортувала близько 175 тис. т. його насіння. У посівах домінував озимий ріпак, його поширення було обмежено західними областями України. Потім виробництво ріпаку зменшилось і в кінці п’ятдесятих років повністю згорнуто. Це було пов’язано з інтенсивним розвитком культури соняшнику, з якім ріпак як олійна культура в економічному відношенні не міг конкурувати. Негативний вплив на виробництво ріпаку мала відсутність високопродуктивних сортів і хімічних речовин захисту рослин. Ерукова кислота в олії і глюкозинолати у макусі обмежували можливості використання продуктів переробки олійного насіння культури на харчові та кормові цілі. З появою безерукових низькоглюкозинолатних сортів ріпак перетворився в культуру з великими потенційними можливостями [1].
Ріпак є тією сільськогосподарською культурою, до якої останнім часом прикуто увагу. Це важлива технічна і олійна культура. Він, з одного боку, є потужним джерелом рослинної олії, що використовується в багатьох галузях промисловості, а з іншого-це цінний корм для худоби. У зв’язку з високим вмістом жиру, ріпакова олія належить до групи високо енергетичних кормів - у 1 кг. зерна ріпаку міститься 1,7-2,1 кормові одиниці. Його насіння містить 40-47% жиру, 20% білку і 5,5- 6,5% клітковини. До того ж ріпак цінний як силосна та сидеральна культура [6,40].
Про ріпак сьогодні говорять як про олійну культуру яка здатна частково замінити у сівозмінах соняшник та деякі інші технічні і зернові культури. ............