Часть полного текста документа: Реферат на тему: ПРОБЛЕМА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ - СУРЖИК Виконав? Ситник Віталій Студент групи ЕК03-2 Перевірив: Галенко В.М. Дніпропетровськ 2004р. Для більшості націй Європи літературна мова тією чи іншою мірою віддалена від реальної мовної практики. На регіональні особливості накладаються ще й жаргони різних суспільних прошарків і соціальних груп. Широко побутує явище диглосії - використання тим самим мовцем залежно від ситуації різних мов чи діалектів. Скажімо, "для хатнього вжитку" може використовуватися певна регіональна говірка чи мова, яку на роботі, в діловому мовленні, під час офіційного спілкування заступає офіційна мова певної держави. На Україні так само є різні діалектні групи (здебільшого вони поділяються на північні і південні, з парехідною смугою та поділом південних на східні та західні). Витворила українська мова й суто професійні жаргони (найцікавіші - "лебійська мова" сліпих лірників та макаронічна мова спудеїв, увічнена Котляревським в "Енеїді"). Але, як свідчить сама етимологія слова (за Б. Грінченком, суржик - "смешанный зерновой хлеб или мука из него, напр. пшеница с рожью, рожь с ячменем, ячмень с овсом и пр.", а також - "человек смешанной расы": "се суржик - батько був циган, а мати дівка з нашого села"), явище суржика має причиною не діалектні чи фахові відмінності. За умов бездержавності, коли вищі верстви українського суспільства були майже виключно російсько- (на Галичині польсько-) мовними, коли українська мова була обмежена лише селянським побутом, а вся інша фахова термінологія (церковна, правнича, лікарська, трохи згодом - фабрична тощо) існувала виключно в чужомовних варіантах, українець, вийшовши поза своє обійстя, по-перше, мусив прилаштовуватися до "панської" мови (типова диглосія); по-друге, через свою неписьменність неминуче мішав елементи обох мов, рідної і "панської". Як наслідок, слово "суржик" набуло третього, основного для нас сьогодні значення: "елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без додержання норм літературної мови, нечиста мова" [Словник української мови, с.854]. Реальну мовну ситуацію підполтавського села початку минулого століття добре відбиває невмируща "Наталка". Ті герої Котляревського, чий світ все ще обмежений патріархальним життям дідів і прадідів (навіть Петро, побувавши в мандрах, не виходив поза межі цього світу), розмовляють виключно органічною народною мовою, що збереглася в недоторканності ще від часів Гетьманщини. Єдиний виняток - возний Тетерваковський. Він - також продукт тієї ж Гетьманщини з її традиційним судочинством ("когда б я іміл... столько язиков, сколько артикулов в Статуті ілі сколько зап'ятих в Магдебурзьком праві"). Але імперська мова вже тяжіє над адміністративними установами губернської Полтави - і Тетерваковський єдиний серед героїв п'єси говорить соковитим канцеляритним суржиком ("письменство не єсть преткновеніє ілі поміха ко вступленію в законний брак", "по благості Всевишнього єсмь чоловік, а по милості дворян - возний, і живу хоть не так, як люди, а хоть побіля людей", "твой прідвіщаєть зрак мні жизнь дражайшу, для чувств сладчайшу, как з медом мак" тощо). ............ |