Часть полного текста документа:Становище Української журналістики в 20-х роках Вступ Проблема значення періодичних видань у громадсько-політичному і культурно-мистецькому житті народу складна й багатоаспектна. Для віками позбавлених державності українців, що зберегли свою національну самобутність у сфері культури, ця проблема набуває додаткової ваги. Значення української періодики в духовному самотвердженні народу важко перебільшити. На кожному з етапів історико-літературного процесу 19-20 століть літературно-громадська преса не тільки пропагувала художню творчість, а й виконувала функцію популяризатора громадсько-політичної думки, нових філософських ідей, наукових досягнень, мистецьких рухів. Двадцяті роки були першими роками відбудовчого періоду, роками нової економічної політики, одним з актів якої був дозвіл у листопаді 1921 року роботи приватних видавництв. Цей час був визначальним у становленні українського літературного і мистецтвознавчого журналу. У періодичному друкові НЕП дав значний цифровий зліт: у 1920 році - біля 136 журнальних назв (російською та українською мовами), у1923 більше - 2501. Викликано це двома взаємопов'язаними факторами: по-перше, появою приватних видавництв, по-друге, активним ростом видавництв державних, які часто призначались для протидії першим, і кількість яких зростала пропорційно до їх кількості. Доки книговидавнича справа не запрацювала на повну потужність, журнал був оперативним інформатором в різних галузях науки, техніки, мистецтва. На сьогодні періодичні видання тих років є невичерпним джерелом для дослідників. Без вивчення періодики цього великого поля національного духовного життя, яке часто ставало ареною боротьби за українську мову і культуру, не можуть всебічно і повно висвітлюватись ні історія суспільної думки, ні національний науково-мистецький рух у всьому його багатстві і складності. Журнали 20-х 30-х рр. , такі як "Глобус", "Життя й революція", "Шляхи мистецтва", "Критика", "Книгар", "Плуг", "Гарт" та багато інших, становлять вагому складову частину історії української радянської літератури. Успадкувавши кращі традиції старшого журнального "покоління", до якого належать "Літературно-науковий вісник", "Киевская старина", "Правда", "Житіє і слово", вони разом з тим стали представниками новаторських пошуків, сміливих експериментів в області тематики, стилю, напрямів. Одним з найпопулярніших видань того часу був часопис "Червоний шлях" , про який дослідник літератури сказав: "З виникненням "Червоного шляху", котрий об'єднав і групових і позагрупових письменників, у розвитку української радянської літератури"2. Він був задуманий як великий літературно-науковий та громадсько-політичний місячник, що має простійні відділи: а) красного письменства; б) науковий; в) громадсько-політичний; г) книжно-бібліографічний; д) хроніки. Хоч це було передбачено первісним задумом структури журналу, але в процесі діяльності його найбільших здобутків було досягнуто першим відділом, через що "Червоний шлях" увійшов в історію зі статусом "літературно-художній". Художні частини в масових журналах такого типу необхідно розглядати як складову і дуже важливу ланку літературного процесу. ............ |