Вступ

Фразеологія як наука виникла лише на початку 20 століття. На сьогоднішній день нез’ясованими залишаються питання про статус фразеології, хто є основоположником даної дисципліни та велика кількість проблем з теорії даної науки. До нерозв’язаних питань належать невизначеність терміну фразеологічної одиниці та предмету фразеології. Нез’ясованою залишається теорія еквівалентності, проблема словотворчих компонентів та інші. Науковий пошук у цих напрямках продовжується. Досить плідними є дослідження вітчизняних (зокрема російських та українських) мовознавців. Розробкою питань теорії фразеології займалися В.В. Виноградов, [6; 7] Л.А. Булаховський, В.Л. Архангельський, В.М. Мокієнко, В.П. Жуков, О.М. Мелерович, В.Г. Гак, Л.Г. Скрипник, М.Ф. Алефіренко, [3] Л.Г. Авксентьєв, [1] М.Т. Демський. Такі лінгвісти як О.І. Смирницький, О.В. Кунін, [11] Н.М. Амосова, А.І. Альохіна досліджували фразеологію англійської мови. Серед західних мовознавців слід відзначити Ш. Баллі та Л.П. Сміта. [20] На жаль, на заході приділяється дуже мало уваги цій галузі мовознавства.

Наша увага буде зосереджена на компонентах фразеологізмів, а саме тих лексемах, які відображають культуру та психологію народу-носія української та англійської мов – паремій (прислів’їв та приказок).

Прислів'я і приказки – широко поширений жанр усної народної творчості. Вони супроводжують людей з давніх часів. Такі виразні засоби, як точна рима, проста форма, стислість, зробили прислів'я і приказки стійкими, такими, що запам'ятовуються і необхідними в мові.

Прислів'я і приказки – стародавній жанр народної творчості. Вони виникли в далекі часи, і йдуть своїм корінням углиб століть. Багато які з них з'явився ще тоді, коли не було писемності. Тому питання про першоджерела стоїть ще відкритим.

Проблема паремій, зокрема історія виникнення й походження прислів’їв та приказок, їх функціонування та класифікація здавна привертали увагу дослідників. Зацікавленість цим жанром усної народної творчості зумовлена сучасним станом лінгвістики. Дослідженням паремій, з’ясуванням їх історії та значення, займалося багато дослідників різних країн. Але на сучасному етапі розвитку пареміології, яка розглядається в усіх дослідницьких роботах видатних лінгвістів, як частина фразеології (тобто паремія – фразеологічна одиниця) спостерігається пасивність що до розгляду цих проблем. У цьому полягає актуальність даного дослідження.

Хоча багато з відомих лінгвістів розглядають фразеологію загалом, її частини: ідіоми, крилаті вислови, прислів’я, приказки та ін. ніхто з них конкретно не досліджує проблему відтворення зоонімів в українській та англійській мовах. Тож, у дослідництві зоонімів у фразеологічних одиницях лексики (а саме прислів’їв та приказок) полягає новизна нашої дослідницької роботи.

Об’єкт дослідження – характер ситуації та тип паремії в українській та англійській мовах (а саме такі, що мають у своєму складі зоонім – назву тварини чи птаха, [16] а саме вовка та коня у нашому дослідженні).

Мета даної курсової роботи дослідити такі фразеологічні одиниці, як прислів’я та приказки (паремії), та порівняти зоохімічну лексику паремій в англійській та українській мовах.

Завдання дослідження цієї курсової роботи такі:

1) визначити, що таке фразеологія;

2) визначити яку роль у фразеології грає наука паремологія (наука про прислів’я та приказки);

3) винайти основні методи відтворення прислів’їв та приказок з української мови на англійську та навпаки;

4) порівняти лексичні одиниці паремій, що мають у своєму складі зоонім – назву тварини чи птаха.

Предметом дослідження даної курсової роботи є саме народні мудрості двох народів-носіїв англійської та української мов – прислів’я та приказки цих народів. ............