Зміст
Вступ
1. Еволюціоналістичний підхід теорії соціальної стратифікації
2. Функціональний підхід теорії соціальної стратифікації
3. Контекстологічний підхід в теорії соціальної стратифікації
Висновки
Список використаних джерел
Вступ Стратифікацію можна визначити як структуровані нерівності між різними групуваннями людей. Стратифікацію можна уявити як геологічне нашарування різних скельних порід земної поверхні. В такому разі сучасне суспільство можна розглядати як ієрархію "пропорцій" - з привілейованими нагорі й знедоленими внизу
Е.Гіденс
В сучасному суспільстві існують групи, які мають значно більші ресурси багатства і влади, ніж інші, а отже, перебувають щодо них у більш привілейованому становищі. Іноді в буденному житті індивіди, що входять у ці групи, не уявляють собі ані розмірів та меж такої групи, ані власного статусу у цій складній соціальній системі. Однак без наукових знань реальної соціальної структури, характеру розподілу цінностей між різними групами і ступеня нерівності між ними неможливо зрозуміти, як функціонує і розвивається суспільство. Сукупність знань, які характеризують саме ці аспекти соціального життя, відноситься сучасними вченими до теорії соціальної стратифікації.
Соціальна стратифікація - це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, яка існує в певному суспільстві в даний історичний проміжок часу. Таку ієрархічно побудовану структуру соціальної нерівності можна уявити як розподіл суспільства на страти (від лат. stratum - пласт, прошарок). Розшароване, багаторівневе суспільство в даному випадку можна порівняти з геологічними нашаруваннями ґрунту або різнокольоровими пластами кондитерського виробу.
Проте порівняно з простим нашаруванням соціальна стратифікація має принаймні дві суттєві особливості:
по-перше, стратифікація являє собою рангове розшарування, коли вищі верстви знаходяться у більш привілейованому становищі, ніж нижчі (стосовно ресурсів і можливостей розвитку);
по-друге, верхні верстви, як правило, значно менші за кількістю членів суспільства, що до них належать, аніж: нижчі.
Те саме можна сказати і відносно інших верств, якщо їх розглядати послідовно зверху вниз. Однак у сучасних розвинутих суспільствах цей порядок порушується. Нижчі верстви в кількісному відношенні поступаються так званому "середньому класу".
Спроби пояснити механізм соціального розшарування привели до появи трьох взаємопов'язаних підходів до аналізу соціальної стратифікації.
1. Еволюціоналістичний підхід теорії соціальної стратифікації Соціальна стратифікація — центральна тема соціології. Коли ми говоримо про соціальний склад населення, то маємо на увазі великі і малі соціальні групи: чоловіки, жінки, працюючі, студенти – усі вони рівні. Однак ми знаємо, що в реальному житті нерівність людей відіграє величезну роль. Нерівність — це критерій, за допомогою якого ми можемо розмістити одні групи вище чи нижче інших. У будь-якому суспільстві неминуча соціальна нерівність.
Таким чином, через нерівність у суспільстві можна виділити кілька соціальних прошарків, що розрізняються за рівнем добробуту людей, чи по ступені їхньої забезпеченості життєвими благами. ............