Міністерство освіти і науки України
Слов’янський державний педагогічний інститут
Дефектологічний факультет
Шляхи розвитку інтересу до математики
у розумово відсталих дітей
Курсова робота
студента V курсу 1 групи
Дмитрієнко Романа Анатолійовича
науковий керівник:
Дубовський Сергій Олександрович
Слов’янськ 2002
План
Вступ...................................................................................................................3
1. Особливості викладання математики в корекційній школі. Завдання навчання математики................................................................5
2. Формування інтересу до математики як обов’язкова умова успішного оволодіння математичними знаннями, вміннями та навичками у розумово відсталих учнів.....................................................9
2.1. Доброзичливе ставлення вчителів до учнів, стимулювання й заохочення.............................................................................................10
2.2. Розкриття перед дітьми значення математики у житті та діяльності людини...........................................................................11
2.3. Максимальна опора на практичний досвід учнів, підтримання зв’язків між навчальним матеріалом і життям....................................................................................................12
2.4. Використання дидактичних ігор................................................13
2.5. Постійна активізація пізнавальної діяльності.....................16
3. Висновки і практичні рекомендації з методики розвитку інтересу до математики в розумово відсталих дітей.......................20
Література.....................................................................................................23
Вступ
Методика навчання математиці в корекційній школі почала формуватись в нашій країні в 30-ті роки ХХ століття. Основоположники корекційної школи А.Н.Грабаров, Є.В.Герьє, Н.В.Чехов вважали, що математика повинна дати розумово відсталій дитині лише практичні прийоми лічби. Вони стверджували, що навчання математиці повинно бути індивідуалізованим внаслідок різних здібностей дітей, обгрунтовували необхідність використання конкретного матеріалу, який повинен бути добре знайомим і цікавим учням. В перші роки становлення корекційної школи використовувався методичний досвід навчання лічби прогресивних зарубіжних спеціалістів О.Декролі, Ж.Демора, М.Монтесорі, Е.Сегена та ін.
Наприкінці 40-х – на початку 50-х років в спеціальній методиці математики з’явились експериментальні дослідження, присвячені удосконаленню навчання математиці школярів з порушеннями інтелекту, різним розділам математики. Так, у дослідженнях К.А.Михальського, М.І.Кузьмицької, О.П.Смалюги, М.Н.Перової, А.А.Хілько, А.А.Ек, Г.М.Капустіної та ін. розроблена методика навчання вирішенню арифметичних задач, показана роль підготовчих вправ, дидактичних ігор, наочності, а також предметно-практичних вправ, спрямованих на конкретизацію змісту завдань.
Пошукам прийомів розвитку активності й самостійності учнів допоміжної школи в процесі роботи над арифметичною задачею присвячено дослідження А.А.Хілько, а розвитку самостійності при виконанні домашніх завдань – дослідження А.Н.Ляшенко.
Значення й прийоми розвитку мотивації в процесі навчання математиці переконливо показані в дослідженні Ю.Ю.Пумпутіса, який прийшов до висновку, що, коли дії учнів мотивовані, коли вони можуть отримані на уроках математики знання застосувати в своїй побутовій або трудовій діяльності, якість засвоєння математичного матеріалу зростає. ............