ЗМІСТ

Вступ.. 2

Розділ І. Творча манера зображення дійсності Г. Гессе. 4

Розділ ІІ. Роздвоєння особистості в романі Г. Гессе "Степовий вовк"  12

Висновки.. 21

Cписок використаної літератури.. 22

Роман Г. Гессе (Hermann Hesse) "Степовий вовк", написаний в 1927 році, виявився підсумком довгих років творчої і моральної кризи, яка почалася ще в 1914 році. Роман Г. Гессе автобіографічний, "сповідальницький", і це, поза сумнівом, співвідноситься з головною вимогою Гессе до літератури епохи - вимогою щирості.

Герой роману Гаррі Галлер - відлюдник, самотня, нещасна людина. Він досяг тієї життєвої межі, коли безвихідність і відчай примушують його шукати смерті. Трагедія Галлера - це трагедія розколеної, розірваної свідомості. Герой існує в суспільстві, законів якого він не може прийняти. Критика сучасного суспільства в романі обмежена проблемами духовної і етичної неспроможності миру, навколишнього героя.

Іншим разом письменник говорить про роман як про втілення своєї істоти в слові, як про зведення всього душевного матеріалу, всього пережитого, думок і вражень до єдиного знаменника, реалізованого в головному героєві, що вбирає в себе весь душевний досвід художника і випромінюючому потім його на весь простір роману.

Скарги Гессе, що читачі не відмітили ядро книги, її позитивну сторону, її віру, її голосно і пристрасно висловлене кредо, говорять про те, що між його намірами і об'єктивним сенсом роману існує суперечність. Суб'єктивне прагнення автора до подолання антагоністичних суперечностей, до замаскованого оболонкою гумору компромісу з суспільством зіткнулося з безкомпромісністю художньої правди - і вимушено було відступити.

Метою даної курсової роботи є дослідження проблеми роздвоєння особистості в романі Г. Гессе ″Степовий вовк″

Мета курсової роботи ставить перед собою завдання:

ознайомлення із життям і творчим шляхом письменника;

опрацювання критичної літератури.

Здійснюючи аналіз даного твору, ми використовуємо дискриптивний та

компаративний методи аналізу, метод психоаналізу.

Той факт, що в сучасному романі, принаймні, в сучасному західному романі, абсолютно явно відчувається тенденція посилення суб'єктивного початку і зростання ліричного потенціалу, що цей роман переважно відображає cвіт в свідомості розповідача, а не світ сам по собі, і що, нарешті, сучасний західний роман тяжіє до інтроверсії, а тому вся увага в нім часом зосереджена на душевному житті одного персонажа - цей факт наголошувався неодноразово.

Нині всім відомо, що поступальне стиснення епічного світу, все більш зростаюче проникнення індивідуальної свідомості в сферу оповідання є основна тенденція епічного мистецтва на всьому шляху його існування. Але найголовніше те, що найбільш значний стрибок оповідання у бік суб'єктивності і поглиблення у внутрішнє життя пов'язаний саме з романом. І в цьому вже давно абсолютно ясно віддавали собі звіт як теоретики роману минулого, так і самі письменники. [1]

Про своє відношення до історичної дійсності Гессе писав багато і охоче і кожного разу підкреслював своє скептичне до неї відношення, називаючи її не інакше як "так званою дійсністю". ............