МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.І.І.МЕЧНИКОВА
Економіко-правовий факультет
Кафедра конституційного права
та правосуддя
Курсова робота
На тему: «Роль та повноваження уповноваженого верховною радою України з прав людини у здійсненні правоохоронної діяльності»
Виконала студентка 1 курсу 4 групи
денного відділення
спеціальність правознавство
Назаревич Ирина
Одеса - 2009
План
Вступ
1. Загальна харакитеристика інституту Уповноваженого ВРУ з прав людини:
1.1 Виникнення інституту омбудсмена
1.2 Становлення інституту омбудсмена в Україні
1.3 Загальна порівняльна характеристика Уповноваженого ВРУ з прав людини з омбудсменами інших країн
2. Конституційно-правовий захист Уповноваженого Верховною Радою України з прав людини:
2.1.Специфіка правового статусу Уповноваженого ВРУ з прав людини
2.2. Організація діяльності та повноваження Уповноваженого ВРУ з прав людини
2.3 Особливості взаємодії Уповноваженого ВРУ з прав людини з іншими органами державної влади і місцевого самоврядування
3. Загальні, матеріально-фінансові, особисті гарантії діяльності Уповноваженого ВРУ з прав людини
Висновок
Список викоростаної літератури
уповноважений право людина омбудсмен
Вступ
Актуальність цієї теми полягає у тому, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а тому і проблема захисту прав і свобод людини поставлена у розряд глобальних разом з демографічними, енергетичними, екологічними та іншими і існує вже не одне десятиліття. Її суть полягає у недостатньому забезпеченні їх, що виявляється як у певних складнощах в практичній реалізації, так і в незадовільному стані захисту. Тому одним із найголовніших завдань сучасного суспільства є не лише декларування прав і свобод людини, а й створення правозахисного механізму, який би забезпечував їх виконання.
За яких же умов їх можна реалізувати? На мою думку, чи не єдиним чинником, що реально сприяє цьому, є режим демократії. Нехай доказом цього буде вислів класика проте, що демократія – це не лише влада більшості, це, перш за все, захист меншості.
Україна, поставши у 1991 році на шлях народовладдя, цілеспрямовано прямує до досягнення міжнародних рівнів у даній сфері. Вже 12 вересня 1991 року Законом «Про правонаступництво» наша держава гарантувала «забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної належності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів». 1996 року, саме дбаючи про реалізацію прав і свобод, Верховна Рада України прийняла Конституцію України, яка визначає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю. Саме їй в Основному Законі нашої держави присвячено Другий розділ, статті якого складають чверть від їх загальної кількості. Ця частина Конституції майже відтворює у національному законодавстві Загальну Декларацію прав людини, що є красномовним свідоцтвом того, яке значення надає Україна даній проблемі.
В українській правовій системі міжнародно-правовим нормам віддається перевага перед національними, що закріплено у статті 9 Конституції, і що обумовлює існування дієвого правозахисного механізму, передбаченого Європейською Конвенцією про захист прав людини й основних свобод. ............
