План
Вступ
1. «Домоводство» В.Н. Каразіна – українська паралель європейських економічних концепцій
2. В.Н.Каразін – учений та громадський діяч,хронологія життєвого шляху.
3. Проекти В.Н.Каразіна по реформуванню різних сфер суспільного та державного життя.
4.Увага дослідників до творчої спадщини В.Н.Каразіна.
Висновок
Список використаних джерел
ВСТУП
Розлад феодально-кріпосницької системи Росії, який почався ще в попередні роки, перейшов у першій чверті XIX ст. у тривалу кризу, що загострювалася з кожним десятиріччям. Розвиток елементів капіталізму в промисловості, землеробстві, занепад поміщицького та селянського господарства, посилення кріпосницької експлуатації, пожвавлення визвольної боротьби народних мас, відставання економіки країни від передових західноєвропейських держав тощо дедалі гостріше ставить питання про недоцільність збереження кріпосного права навіть в інтересах панівного класу — дворянства.
Після придушення повстання декабристів уряд встановив у країні режим небувало жорстокої військово-поліцейської диктатури, безжалісно розправляючись навіть із незначними проявами антифеодального протесту.
Проте саме в 30-х роках XIX ст. криза феодально-кріпосницької системи в Росії стала досягати небувалих розмірів. У цей період почався промисловий переворот, але кріпосницький лад усіляко гальмував розвиток промисловості, необхідного їй внутрішнього ринку, а також ринку вільної робочої сили.
Невдоволення зростаючим соціальним гнітом охоплювало дедалі ширші маси селянства. Посилився його опір поміщикам, антифеодальний рух (у 1826 р. відбулися заворушення селян па Уманщині, в 1831 та 1833 рр .— на Київщині, в 1834 р. — на Харківщині, в 1844 р. — на Катеринославщіні, в 1847 р.— на Поділлі й т. ін.). Особливі широкого розмаху набув антифеодальний рух селян після революції 1848 р. та поразки Росії в Кримській війні (1853—1856 рр.). У країні виникла революційна ситуація. Зростаючий селянський антифеодальний рух дав поштовх дальшому розвиткові суспільно-економічної думки в середовищі передової інтелігенції. Під впливом революційно-демократичних ідей за негайне скасування кріпосництва та звільнення селян із землею без викупу виступили петрашевці (члени таємного гуртка М.В. Буташевича-Петрашевського), а також члени таємної політичної організації «Товариство св. Кирила і Мефодія».
Поглиблення кризи кріпосницькоЇ системи сприяло також посиленню дворянсько-ліберальної течії. яку представляла певна частина поміщиків.
Серед передових ідеологів дворян, які прагнули подолання економічної відсталості країни шляхом реформ, помітне місце займав відомий вчений та громадський діяч, засновник Харківського університету В. Каразін (1773— 1842). За свої проекти реформ він зазнав арешту, багаторічних поліцейських наглядів, довічної заборони проживати в Петербурзі та Москві, ув'язнення в Шліссельбурзькій фортеці та інших репресій із боку царизму. Але ці репресії не примусили його підмовитись під своїх поглядів.
Практично жоден більш-меньш помітний захід у Російській імперії перших десятиліть ХІХ ст.. не проводилося без консультацій з В.Н. Каразіним – громадським діячем, науковцем європейської вченості і енциклопедичних зацікавлень. ............
