Дисципліна Екологія України
Тема «Гроші на смітті»
Сміттєві війни, комунальні корупційні оборудки й створення стихійних звалищ триватимуть в Україні безкінечно, якщо докорінно не буде змінено всю систему поводження з відходами.
У Німеччині на одному вуличному сміттєвому контейнері написали ціле послання людству. Воно містило фрази на кшталт «ми, люди, – це біомаса», «ми, люди, – це солома», «ми, люди, – це мислення» тощо. Зрештою, все це мало наштовхнути на думку, що сміття і люди завжди поруч.
У масштабах Європи Україна має величезні проблеми і чи не найбільш застарілі підходи в системі поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ). ТПВ не включають відходів промислового сектору, утилізація яких є окремою великою темою.
Забіг тривалістю десятиліття
«Швейцарії знадобилося до 20 років, щоб запровадити сучасні технології у системі поводження з ТПВ і зробити їх масовими, – розповів Тижню Андре Ольшевскі, фахівець швейцарської компанії Skat, що надає експертну підтримку Україні. – Насамперед для цього потрібно ухвалити відповідне законодавство. Тільки потім має порушуватися питання технологій та тарифів».
Як свідчить практика країн, що досягли найбільших успіхів у царині поводження з ТПВ (Німеччина, Швейцарія, Велика Британія), якість послуг зі збирання, перевезення, переробки й утилізації відходів підвищується паралельно з розвитком бізнесу із переробки сміття у вторинну сировину, яку далі використовують для виробництва безлічі різних товарів. Це скеровує всю систему в конструктивне ринкове русло, породжує конкуренцію підприємств-операторів, тобто тих фірм, які, зокрема, сортують та переробляють сміття. До речі, щонайменше 40% ТПВ в Україні містять скло, папір, пластик.
Утім, хоч би як багато сміття сортувалося та перероблялося для вторинного використання, певну його частину все одно спалюють чи перезахороняють. Щоб поліпшити якість послуг з утилізації сміття й запобігти корупції, європейські країни проводять тендери з вибору компанії-оператора й усебічно сприяють співпраці між муніципалітетами у цій галузі. Якщо тендери є відкритими, а громади активними в оптимізації своїх витрат на перевезення й утилізацію сміття, вдається реально запобігати утворенню стихійних сміттєзвалищ, а до управління звалищем допускаються ті компанії-оператори, які спроможні якісно й вчасно здійснювати пересипання, ущільнення сміттєвих пластів та інші процедури, від яких залежить те, як сміттєвий полігон чи звалище впливає на довкілля.
Про абсолютно далекі від усіх наведених вище міркувань корупційні схеми, за якими відбувається вибір компаній-операторів з перевезення й утилізації сміття в українських містах, Тиждень уже писав (див. «Помийна мафія»). Як наслідок – неринкова й некваліфікована система поводження з ТПВ призвела в Україні до того, що сьогодні, за даними Міністерства з питань ЖКГ, 22% сміттєзвалищ зовсім не відповідають нормам екологічної безпеки.
Нові пропорції
Рамкова схема процесу утилізації відходів у Західній Європі передбачає, що в землю захорянюють лише 20% ТПВ, спалюють 30–35%, а решту 50–60% переробляють як вторинну сировину. Приміром, із перероблених пластикових ПЕТ-пляшок можна виробляти черепицю, тротуарну й облицювальну плитку, каналізаційні люки тощо. ............