Чому Європейський Союз?

Спокій

Колись ідея об’єднаної Європи була мрією філософів та ясновидців. Віктор Гюго, наприклад, уявляв мирні “Об’єднані Країни Європи” пронизані ідеалами гуманізму. Мрія була зруйнована двома жахливими війнами, що спустошили материк впродовж першої половини ХХ ст.

Але з уламків Другої світової війни вийшла нова надія. Люди, що чинили опір тоталітаризму протягом війни, вирішили покласти край міжнародній ненависті та ворожнечі в Європі та побудувати тривалий мир між колишніми ворогами. Між 1945 та 1950рр., група сміливих державних діячів, включаючи Конрада Аденауера, Вінстона Черчіля, Алцида де Гаспері та Роберта Шумена, почали переконувати свої народи вступити до нової ери. У Західній Європі був би новий порядок, що базувався на інтересах народів та об’єднаних націй, та засновувався на договорах, що гарантували верховенство закону та рівність між усіма державами.

Роберт Шумен (Міністр закордонних справ Франції) 9 травня 1950 року висунув ідею, первісно започатковану Жаном Моне, про заснування Європейського об’єднання вугілля та сталі. В країнах, які ворогували одна з одною, виробництво вугілля та сталі було б об’єднане в єдиний фонд спільної влади – “Вищої Інстанції”. Практично, але досить символічним чином, заготовчі матеріали війни перетворилися в знаряддя відновлення дружніх відносин та миру.

Цей сміливий та благородний крок був великим успіхом. Це був початок мирного співробітництва між країнами-учасниками Європейського співтовариства довжиною в більш як півстоліття. Згідно з Маастрихтською конвенцією в 1992 році, установи співтовариства зміцнилися та отримали ширші зобов’язання і виник Європейський Союз, як такий.

Європейський Союз важко працював над тим, щоб допомогти об’єднати Німеччину після падіння Берлінської стіни в 1989 році. Коли розколовся Радянський Союз 1991 році, країни Центральної та Східної Європи, що жили десятиліттями під авторитарним ярмом Варшавського договору, легко вирішили, що їх майбутнє лежить в межах родини демократичних європейських націй.

Безпека та надійність

Все ж Європа в ХХІ ст. повинна торкатися проблем безпеки та захисту. Такі речі ніколи не беруться до уваги як належне. Кожен новий крок у світовому розвитку несе за собою не лише можливості, але й ризик. ЄС повинен прийняти міри для гарантії безпеки та захисту своїх 15-ти (а скоро 25-ти) країн-учасників. Він повинен конструктивно працювати з регіонами поза їх межами – Північна Африка, Балкани, Кавказ, Середній Схід. Трагічні події 11-го вересня 2001 року в Нью-Йорку та Вашингтоні змусили нас усвідомити, якими ми є вразливими, коли фанатизм та дух помсти випущені на волю.

Організація ЄС досягають успіху у винайденні та втіленні в життя системи, що принесла справжній та тривалий спокій на велику частину землі, але ЄС повинен також захищати воєнні та стратегічні інтереси при роботі зі своїми союзниками – особливо з НАТО – шляхом створення справжньої безпеки та політики захисту.

Внутрішня та зовнішня безпека – це дві сторони однієї монети. Іншими словами, ЄС також повинен вести боротьбу з тероризмом та організованою злочинністю – а це означає, що сили поліцейських підрозділів усіх країн ЄС повинні працювати разом. ............