Практичні рекомендації батькам гіперактивної дитини

1.  Зміна поведінки дорослого і його ставлення до дитини:

•  виявляйте твердість і послідовність у вихованні;

пам'ятайте: надмірні балакучість, рухливість, недисциплінованість – не є навмисними;

•  контролюйте поведінку дитини, не нав'язуючи їй жорстких правил;

•  не вказуйте дитині категорично, уникайте слів «ні» і «не можна»; будуйте взаємини з дитиною на взаєморозумінні й довірі;

•  реагуйте на дії дитини у несподіваний спосіб (пожартуйте, повторіть дії дитини, сфотографуйте її, залишіть у кімнаті саму та ін.) повторюйте свої прохання тими самими словами багато разів;

•  не наполягайте на тому, щоб дитина обов'язково вибачилась за вчинок;

•  вислухайте те, що хоче сказати дитина.

2.  Зміна психологічного мікроклімату в родині:

•  приділяйте дитині достатньо уваги;

•  проводьте дозвілля всією родиною;

•  не сваріться у присутності дитини.

3.  Організація режиму дня та місця для занять:

•  установіть твердий розпорядок дня для дитини та всіх членів родини;

•  знижуйте вплив відволікаючих факторів під час виконання дитиною завдання;

•  зменште тривалість занять дитини на комп'ютері й перегляду телевізійних передач;

•  уникайте по можливості значних скупчень людей;

•  пам'ятайте: перевтома сприяє зниженню самоконтролю та зростанню гіперактивності;

4.  Спеціальна поведінкова програма:

•  забудьте про фізичне покарання! Якщо є необхідність удатися до покарання, то доцільно використати спокійне сидіння в певному місці після негативного вчинку;частіше хваліть дитину; поріг чутливості до негативних стимулів дуже низький, тому гіперактивні діти не сприймають догани й покарання, однак чутливі до заохочень;

•  складіть список обов'язків дитини й повісьте його на стіну, підпишіть угоду на окремі види робіт;

виховуйте в дітях навички керування гнівом і агресією;

•  не намагайтеся запобігти наслідкам безпам'ятності дитини; не дозволяйте відкладати виконання завдання на інший час;

•  не давайте дитині доручень, що не відповідають рівню її розвитку, віку та здібностям;

•  допомагайте дитині розпочати виконання завдання, тому що це найважчий етап;

не давайте одночасно кілька вказівок. Завдання не повинне мати складну конструкцію або складатися з декількох ланок;

•  поясніть гіперактивній дитині її проблеми й навчіть їх розв'язувати.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО РОБОТІ З ДІТЬМИ «ГРУПИ РИЗИКУ»

гіперактивний дитина поведінка підліток

1.  Сприяти формуванню в дітей і підлітків «здорових» моделей життя, що надають можливості для реалізації особистісного ікціалу.

Робота з дітьми «групи ризику»

2.  Залучити до виховного процесу школи представників громадськості.

3.  Сприяти підвищенню психолого-педагогічної компетентності дорослих

4.  Протистояти залученню підлітків до злочинної діяльності.

5.  Постійно слідкувати за відхиленнями в поведінці дітей і підлітків та їх причин, з’ясовуючи фактори ризику

6.  Створення позитивної мотивації на успіх.

7.  Корекція негативних форм поведінки.

8.  Формування адекватних форм поведінки.

9.  Розвиток самовідповідальності.

10.  Надати своєчасну психолого-педагогічну підтримку дитині, яка опинилася в складній життєвій ситуації

Бесіда з «важким» підлітком?

Під час розмови з підлітком необхідно позбутися повчального тону (а так само всі поточні справи й особисті проблеми) і приділити час і увагу тільки співрозмовнику, при цьому дотримуючись деяких правил:

поважати співрозмовника;

говорити з ним як з рівним;

аргументувати свою точку зору, залишаючи за підлітком право розділяти її або заперечувати;

показувати, що він цікавий як людина й співрозмовник;

дотримуватись кодексу честі;

учитель має право бути некомпетентним у якійсь сфері життя і визнає таке саме право за підлітком;

розмовляти тільки про те, про що підліток готовий говорити, «не лізти в душу», надати йому право на мовчання;

бути готовим вислухати шокуючі подробиці життя підлітка й підтримати його;

делегувати підлітку відповідальність за власну поведінку й ухвалення рішень;

дотримуватись права на конфіденційність приватної бесіди;

бути толерантним до звичок, способу життя та ідеалів співрозмовника.

Про що розмовляти з «важким» підлітком?

1.  Навчання – улюблені й не дуже предмети, причини неуспіху, взаємини з учителями, участь у громадській роботі, випадки порушень дисципліни.

2.  Плани на майбутнє щодо продовження навчання, вибору професії; здатність ураховувати майбутні труднощі й тверезо оцінювати свої можливості.

3.  Взаємини з однолітками: перевага одного близького друга або компанії приятелів, становище серед товаришів («душа компанії», «переслідуваний», «ізгой», «незалежний одинак» тощо), причини вибору приятелів за певними особистими якостями, за спільністю захоплень тощо.

4.  Захоплення сьогодні й у минулому (під чиїм впливом було зроблено вибір, які досягнуті результати, чому захоплення забуто та ін.).

5.  Взаємини з батьками, внутрішньо сімейні стосунки: склад родини (хто названий першим, про кого забув згадати, хто займався його вихованням, найбільш близький член родини, з ким у родині конфліктні взаємини, причина конфлікту). ............