Міністерство освіти України Київський національний економічний університет Кафедра банківської справи Реферат на тему: "Порівняльний аналіз механізмів рефінансування" Київ 1999 План. 1. Політика рефінансування. 2. Рефінансування комерційних банків через кредитні аукціони. 3. Рефінансування комерційних банків під заставу цінних паперів. 4. Досвід зарубіжних країн щодо політики рефінансування. Вступ. Грошово-кредитна політика Національного банку України грунтується на основних критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного і соціального розвиткуна певний період. До таких макроекономічних показників належать: обсяг валового національного продукту, прогнозований рівень інфляції, розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття, платіжний і торговельний баланси. У процесі здійснення грошово-кредитної політики НБУ використовує певний інструментарій, який охоплює: * визначення норм обов'язкових резервів; * процентну політику; * рефінансування комерційних банків; * операції з цінними паперами на відкритому ринку; * підтримання курсу національної валюти; * регулювання імпорту та експорту капіталу. Одним із інструментів здійснення грошово-кредитної політики є рефінансування комерційних банків. Цей інструмент тісно пов'язаний з процентною політкою, але має і певні власні риси. Цей інструмент базується на функції НБУ як "кредитора в останній інстанції". Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів (коштів на кореспондентському рахунку в НБУ). Такі позики банки просять, як правило, на короткий строк і одержують у порядку переобліку комерційних векселів чи під заставу цінних паперів у тому числі і комерційних векселів. Ці кредити мають назву відповідно обліковий і ломбардний.
    Надаючи названі кредити, НБУ збільшує первинні резерви комерційних банків, а отже, і загальну суму грошей в обігу. НБУ може кредитувати комерційні банки і через операції РЕПО, які полягають в обов'язковій купівлі- продажу держанних цінних паперів, але головною метою цих операцій є підтримання короткострокової ліквідності системи комерційних банків. Регулюючи процес облікового й ломбардного кредитування НБУ може впливати на загальну масу грошей в обігу. Такий вплив може здійснюватися двома способами: встановленням ліміту кредитування та визначенням рівня процентної ставки. 1. Політика рефінансування. Серед інструментів грошово-кредитної політики важливе значення має політика, яку проводить НБУ як кредитор в останній інстанції. У країнах із розвинутими ринковими відносинами центральний банк надає кредити комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам, рефінансуючи їхні активні операції, тобто здійснюючи переоблік комерційних векселів і надаючи ломбардний кредит. Національний банк України також використовує зазначені вище види кредитування, але на початку своєї діяльності у ролі центрального банку НБУ застосовував як адміністративні, так і ринкові методи кредитування, причому суб'єктами кредитування були і господарюючі суб'єкти, і Мінфін. НБУ кредитував безпосередньо дефіцит державного бюджету і надавав так звані централізовані кредити певним секторам економіки, тобто опосередковано покривав недостачу ресурсів для фінансування державного сектора економіки. НБУ застосовував такі методи кредитування: - адміністративний розподіл емісійних ресурсів між комерційними банками; - безпосереднє централізоване кредитування міністерств для покриття нестачі фінансових ресурсів у певній галузі економіки; - безпосереднє надання кредиту Мінфіну на покриття дефіциту державного бюджету: - проведення закритих і цільових кредитних аукціонів; - надання комерційним банкам облікового й ломбардного кредиту; - проведення операцій РЕПО. Хоча зараз НБУ не надає так званих централізованих кредитів і кредитів на покриття дефіциту державного бюджету, заборгованість за ними існує, що потребує проведення відповідної політики. ............