Поняття „реальність", „цивілізація" й „культура"
Сьогодні „реальність" залишається складним і досить незрозумілим поняттям. У строкатому розмаїтті всіляких „реальностей" важко розібратися навіть професійному філософові, не говорячи вже про просто думаючу людину, здивовану нападками на свої прості й стійкі уявлення про реальність з боку не тільки науки й мистецтва, але вже давно й самої щоденності. Навіть у такому фундаментальному й далекому від понятійних невизначеностей напрямі науки, як фізика, є багатомірна інтерпретація квантової теорії Хью Еверетта, або так звана теорія мультиверса, що пояснює, зокрема, дивовижність інтерференції одного фотона, непояснену на сьогоднішній день з огляду існування тільки одного реального всесвіту, через взаємодію безлічі „паралельних" всесвітів. Тому в усякому дослідженні, що вимагає критичного визначення „реальності", доводиться починати з того самого - із самого визначення й осмислення „реальності" як такої. Незважаючи на все більшу популярність проблематики, у багатьох філософських словниках й енциклопедіях поняття „реальність" відсутнє. Але все-таки при бажанні його неважко розшукати: „Реальність (лат. realis - речовинний, діючий) - усе, що існує в дійсності. Як філософська категорія „Р." позначає все суще". Це визначення, по суті, збігається з визначенням Гегеля. Дійсно, якщо „суще" - це все невизначене „є", то „все суще" - це межа вже певного сущого, тобто певна наявність. У Гегеля ж реальність визначається так: „Якість, узята таким чином, щоб вона, будучи розрізненою, вважалась сущим, є реальність". При цьому „реальність як певна якість, виведена за межі своєї визначеності, перестає бути реальністю; вона перетворюється в абстрактне буття". „... Реальність взагалі означає вступ у наявне буття як певне буття". Відзначимо, що в самому визначенні зовсім невизначеним залишається спосіб виходу до наявності й вид його. Інакше кажучи, для реальності не має значення, як і в якому вигляді визначеність уособилась, не важлива навіть сама визначеність, важлива тільки певна наявність. Але в реальності як такій сама визначеність якості - ще тільки порожня формальна визначеність, тому й визначеність реальності як така є теж формальна визначеність. І наявність тут так само зовсім формальна, а не певна наявність. І це означає, що типологія реальності як такої сама стане її визначенням. Іншими словами, побудова теоретичної типології реальності розкриває підставу самої типології більше, ніж реальність як таку, що залишається байдужою до подібних визначень.
Для з'ясування цього моменту розглянемо, наприклад, три феномени: дерев'яний стіл, намальований стіл і хмару у формі стола. З вищесказаного виходить, що всі три столи реальні. Перший стіл зроблений з дерева цілком добротно, тобто всі його істотні якості одержали своє відбиття, були реалізовані; другий - зроблений, скажімо, у сукупності графітових кривих на тлі альбомного аркуша, і далеко не всі його властивості тут одержали своє визначення, реалізувалися; третій - зроблений випадково хмарою на тлі неба, і тут, можливо, ще менше визначився, реалізувався стіл, ніж у малюнку. Незважаючи на всі ці розбіжності в ступенях і видах реалізації, усі три столи відрізняються один від іншого й водночас визначені як столи й тому, безсумнівно, реальні. ............
