Реферат
з дисципліни: "Політологія"
Політичне лідерство
Зміст контрольної роботи
1. Лідерство як соціальний феномен. 3
2. Визначення лідерства. 7
3. Теорії і концепції лідерства. 9
4. Типи лідерства. 11
5. Лідери і стиль поведінки. 14
6. Культ особи. 16
7. Функції лідера. 19
8. Політичне лідерство в Україні 21
Список використаної літератури. 24
1. Лідерство як соціальний феномен Лідерство присутнє там, де є влада, організація і люди. Не можна стати лідером в ізольованому від інших середовищі. Слово "лідер" (англ. leader) означає "ведучий", а це передбачає існування "ведених". Всередині еліти окремі її представники відрізняються від інших явно більшим впливом на суспільство і своїх колег. Виникає необхідність визначення відмітних властивостей лідера, які можна подати в такому визначенні: лідер є особа, яка здійснює постійний і вирішальний вплив на суспільство, державу чи організацію. В цій дефініції наведені три масштаби впливу лідера. Інші ступені впливу на навколишнє мікро - і макросоціальне середовище не роблять особу лідером.
Інститут лідерства покликаний до життя появою складних за своєю організацією систем, які ґрунтуються на взаємодії різнорідних і протилежних соціально-економічних, політичних і духовних інтересів та їх носіїв (індивідів, груп, організацій). Лідерство пов'язане з пошуком оптимальних і ефективних способів управління соціальними процесами.
Політологія розглядає лідерство як один із найважливіших елементів механізму регулювання відносин індивідів, соціальних груп та інститутів у сфері політики і досліджує цей феномен у трьох основних аспектах:
сутність лідерства, яке обумовлене соціальними потребами;
роль лідерства у функціонуванні політичних систем;
типологія політичного лідерства.
Інтерес до лідерства і усвідомлення цього соціального, а точніше, соціопсихологічного феномена сягає античних часів. У Конфуція лідерство закладене в його патріархальній концепції держави та є ієрархізованим "згори-вниз". За принципом "виправлення імен" кожен отримував своє місце в соціальній системі відповідно до реальності, кожен отримував своє ім'я відповідно до статусу, що має. Безумовним лідером виступав Імператор - Син Неба, правитель Піднебесної. Далі йшли "кращі", "вищі", "старші" і т.д.
Згідно з Платоном, лідером є природжений філософ, оскільки він привносить ідеальне в земні форми буття і тому виступає дійсним творцем історії. Геродот, Плутарх, Ксенофонт, Светоній вбачали в монархах, героях і полководцях справжніх вершителів історичних доль народів. У "Паралельних життєписах" Плутарх на великому фактографічному матеріалі розвинув платонівську традицію зображення ідеального образу лідера. Светоній у праці “Життя дванадцяти цезарів” поклав початок традиції зображення зворотного боку політичного лідерства і навів образні порівняльні характеристики римських імператорів.
В античності і середньовіччі переважала ідея богообраності лідерів на відміну від простих смертних. Н. Макіавеллі переніс проблему політичного лідерства зі сфери уявного і бажаного в площину реальних соціальних відносин. У трактаті "Володар" і в праці "Роздуми про першу декаду Тіта Лівія" він визначив природу, функції і технологію лідерства, заклавши цим основи подальших досліджень у цій галузі. ............