ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ЗАГАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

ВИКЛАДАЧА ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Перед учителем поставлено важливе завдання – здійснювати розвиток гармонійної компетентної особистості. Змінюються орієнтири освіти – змінюється й учитель, цілі та завдання його освітньої діяльності.

Немає сумніву, що проблема ефективності, результативності педагогічного процесу може бути розв’язана лише за умови забезпечення високої компетентності та професійної майстерності кожного педагога, що є предметом багатьох актуальних досліджень, аналіз яких наведено у статті.

Учитель учиться все життя. Рівень професійної компетентності вчителя – це його знання, уміння, особистий досвід. Бути компетентним означає бути здатним мобілізувати в певній ситуації отримані знання й досвід. Але професійна компетентність учителя потребує постійного розвитку й удосконалення.

Метою даної статті є дослідження теоретичних аспектів розумової сутності педагогічної компетентності викладача іноземної мови. Визначення основних змістовних характеристик досліджуваного поняття.

Досягнення поставленої мети доведено у викладі основного матеріалу.

До галузей розвитку компетентностей належать здібності, постійна робота, турбота про здоров'я, культура, політика, охорона навколишнього середовища тощо.

Зарубіжні науковці визначають «компетентність» у галузі професійної освіти як сполучення шести її складових:

·          Концептуальної (наукової) – розуміння теоретичних основ професійної діяльності;

·          Інструментальної – володіння базовими професійними вміннями;

·          Інтегрованої – здатність поєднати теорію і практику під час вирішення професійних проблем;

·          Контекстуальної – розуміння соціального і культурного середовища, у якому здійснюється професійна діяльність;

·          Адаптивної – уміння передбачити зміни й заздалегідь бути до них готовим;

·          Комунікативної – уміння ефективно використовувати письмові й усні засоби в міжособистісному спілкуванні.

Компетентність – досвідченість у певній галузі, якомусь питанні; повноважність, повноправність у розв’язанні якоїсь справи; поінформованість, обізнаність; авторитетність; коло повноважень (прав і обов’язків) певного органу чи посадової особи, установлених статусом (або іншими положеннями) установами, закладу.

У вітчизняній науковій школі також досліджують структуру професійної компетентності й виділяють такі види педагогічної компетентності:

·          Спеціальна – у галузі дисципліни, що викладається;

·          Методична – у галузі засобів формування знань, умінь і навичок;

·          Психолого-педагогічна – у сфері навчання;

·          Диференційовано-педагогічна – у галузі мотивів, здібностей, спрямованості тих, кого навчають;

·          Аутопсихологічна – рефлексія педагогічної діяльності;

·          Загальнокультурна;

·          Валеологічна;

·          Комунікативна;

·          Діагностична;

·          Соціальна;

·          Особистісна;

·          Компетенція у сфері інформаційних технологій. ............