1. Основні функції операційних систем
Операційна система, як і апаратне забезпечення, є невід'ємною частиною ПК. Однак, якщо апаратні вузли видимі і цілком матеріальні, те операційна система представляється користувачу як щось невловиме, «ефірне» і абстрактне. Разом з тим – це далеко не так.
Користувач, що завантажує з диска комп'ютера операційну систему, одним натисканням на кнопку Power ініціює процес, що дозволяє занести в різні модулі ПК (процесор, оперативну пам'ять, контролери) всіляку інформацію. Ця інформація набудовує інформаційно-обчислювальну систему таким чином, щоб користувач зміг виконати на ПК ті чи інші задачі.
Операційних систем багато і усі вони відрізняються особливими характеристиками. У цій главі розглянуті класифікація і характерні риси різних операційних систем, описані їхні складові частини й основні характеристики.
Операційна система – комплекс програм, що входять до складу програмного забезпечення комп'ютера, що забезпечують керування роботою апаратних засобів комп'ютера, обміном даними між різними апаратними вузлами ПК, а також організуючий діалог комп’ютера з користувачем.
Операційна система організовує обмін інформацією між оперативною пам'яттю, зовнішніми пристроями і центральним процесором. Вона координує роботу всієї безлічі пристроїв ПК. При рівнобіжній роботі процесора, пам'яті і зовнішніх пристроїв операційна система забезпечує поділ ресурсів, чим запобігає можливості виникнення конфліктів між компонентами обчислювальної системи.
Користувач взаємодіє з персональним комп'ютером через зовнішній інтерфейс, що організований операційною системою. У залежності від своїх цілей, він уводить завдання й одержує результати їхнього виконання або, працюючи в діалоговому режимі, використовує для спілкування з ПК спеціальний інтерфейс діалогу. Діалоговий інтерфейс – це сукупність програмних засобів, призначених для обміну інформацією між користувачем і операційною системою.
Існують два типи діалогових інтерфейсів між користувачем і комп'ютером – текстовий, як, наприклад, i операційній системі MS DOS, і графічний для операційної системи Windows, у графічних інтерфейсах інформація і команди представляються у виді піктограм (значків), і користувач виконує ті чи інші дії, указуючи на ці піктограми і маніпулюючи ними певним чином.
Теоретично, вся інформація може вводитися в комп'ютер користувачем за допомогою клавіатури чи якого-небудь пристрою введення. Без залучення яких-небудь додаткових програмних засобів користувачу довелося б набирати всі інструкції для комп'ютера в машинному коді. Насправді усі зважується по-іншому.
Операційна система одержує від користувача просту директиву, набрану в командному рядку. Користувачу операційної системи Windows 98 досить виділити відповідний графічний об'єкт, що представляє ту чи іншу програму, і клацнути на ньому кнопкою миші. Кожна програма складається з ланцюжка команд, що вводяться на обробку в центральний процесор. Ланцюжок команд, що надійшов на виконання, докладно опише процесору весь хід обчислювального чи обмінного процесу і передасть керування якої-небудь із прикладних програм.
Користувач не знає всіх подробиць обробки й обчислювальної діяльності ПК, а одержує лише конкретні кінцеві результати.
Термін «операційна система» не має строгого визначення, оскільки в різних операційних системах у її склад входять різні системні програми. ............