Реферат з зарубіжної літератури
на тему:
„Оскар Уайльд і мораль Доріана Грея”
"Апостол естетизму" Світогляд і художні погляди О. Уайльда
Провідним принципом світогляду й Художньої творчості Оскара Уайльда був естетизм. Естетизм виник в Англії в кінці XIX століття як реакція на пуританський стиль вікторіанської доби. Художнім чинником зародження таких поглядів була ідея "мистецтва заради мистецтва", що існувала ще з античних часів. Естетизм був противагою реалізму, який звертав увагу на соціальні проблеми. Поборники естетизму вважають, що література не повинна виконувати моральну місію, вчити добру, справедливості, що вона байдужа до проблем добра і зла. Мистецтво має служити красі, яка вища від життя.
Течію естетизму пов'язують із 1880-1890-ми роками. Проте вона не виникла на "голому місці" і мала в Англії попередників. Одними з перших виразників поглядів на мистецтво і красу як явища самоцінні були англійські поети і художники, які називали себе прерафаелітами. "Прерафаелітське братство" було утворене в 1848 році і включало в себе ряд художників, скульпторів і поетів. Назва "прерафаеліти" виникла тому, що свій ідеал мистецтва вони бачили в творчості майстрів середніх віків і раннього Відродження (тобто "до рафа-елівського" періоду). Живопис Джотто, Фра-Анжеліко, Ботічеллі приваблювали їх як зразок наївного, безпосереднього ставлення художника до природи. Релігійних дух дорафаелівського живопису вони протиставляють індивідуалізму і "безбожності" художників високого Ренесансу, а непрямим чином і сучасному матеріалізму.
Початкове ядро "Братства" склали художник і поет Данте Габріель Россетті, художник Гент і Мілле, потім до них приєдналися брат і сестра поета — критик Вільям Майкл Россетті і поетеса Христина Россетті. Пізніше з прерафаелітами були зв'язані особистою дружбою і близькістю творчої програми В. Морріс, Ч. О. Суінберн, В. Пейтер, О. Бердслей, О. Вайльд.
Прерафаеліти заперечували основи старого мистецтва і засуджували "ан-типоетичність" буржуазної дійсності. Прозаїчній "вік-торіанській" Англії прерафаеліти протиставляли пізнє середньовіччя, яке вони вважали царством живопису і поезії.
Безпосередніми попередниками естетизму Уайльда були його оксфордські вчителі — Рескін та Пейтер. Саме від них прийшло обожнювання краси у мистецтві та відхід від проблем буття у світ власних витончених почуттів.
Уайльд, який багато що сприйняв у прерафаелітів, Рескіна і Пейтера, сам перетворюється на теоретика естетизму. Головним у його переконаннях було служіння Красі, віра в значущість і важливість Мистецтва. Естетичні погляди Вайльда мали міцний філософсько-літературний підмурок, ім'я якого — культ краси. Поклоніння мистецтву та красі стають сенсом його життя.
Важливе положення естетики Уайльда — співвідношення мистецтва і моралі. Вайльд приходить до думки про те, що мистецтво перебуває поза сферою моралі. Поширюючи тезу про самодостатність мистецтва, він заперечував вплив морально-етичних законів суспільства на митця та його твори: "Закони мистецтва не збігаються із законами моралі"; "Естетика вища від етики!"; "Митець не має етичних уподобань. Етичні уподобання приводять до непрощенної манірності стилю"; "Розуміння фарб і барв важливіше для розвитку особистості, ніж поняття про зле й добре"; "Будь-яке мистецтво аморальне".
Свою філософію мистецтва Уайльд виклав у книзі "Задуми", яка відкривається діалогом "Занепад брехні", де під "брехнею" письменник розумів мистецтво вигадки. ............
