Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи організації позакласної виховної роботи та її значення в формуванні особистості молошдого школяра 1.1 Поняття «позакласна виховна робота» в педагогічній літературі 1.2 Основні завдання позакласної виховної роботи 1.3 Місце позакласної виховної роботи та її роль в формуванні особистості школяра 1.4 Шляхи та форми організації позакласної виховної роботи з молодшими школярами Висновок до розділу 1 Розділ 2. Практичні засади позакласної виховної роботи та її значення в формуванні особистості молодшого школяра 2.1 Сучасний підхід до позакласної виховної роботи. Нові форми позакласної виховної роботи 2.2 Розвиток творчої особистості у позашкільній виховній діяльності Висновок до розділу 2 ВИСНОВОК СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Актуальність дослідження. Величезні соціальні перетворення, що відбуваються в нашій країні, бурхливий науково-технічний прогрес пред'являють все більш високі вимоги до навчання і виховання кожної людини. У цих умовах стає особливо актуально формування у всіх людей творчого підходу, активної життєвої позиції в праці, в навчанні, в роботі. Виховне середовище частина соціального середовища, яке спеціально створюється для формування суб'єктів суспільної діяльності на всіх рівнях суспільного життя.

В даний час виділяють такі пріоритетні напрями виховання особистості, як здійснення вікового підходу в процесі створення сприятливого середовища виховання, зміцнення духовних контактів між вихователями і вихованцями в ході співпраці в загальній справі і відповідального відношення до нього; постійна спонука молодшого школяра до самовиховання, до самоосвіти.

Школа позбулася сформованої мети і раціональної системи виховання, класне керівництво перетворилося на формальність. Спроба звести виховання до освіти суперечить всьому досвіду світової педагогіки.

Необхідне формування внутрішнього світу дітей. Це припускає виявлення причин деформацій в розвитку дітей, пошук засобів і способів їх усунення, зміна середовища на користь дитини, побудова процесу виховання, сприяючого розвитку гармонійної особистості.

Індивід, що народився, повинен встигнути за дуже короткий час розвинутися в гармонійну особистість — носія соціальних відносин, члена суспільства, здатного взаємодіяти з людьми. Сам по собі індивід не володіє здібністю до таких перетворень, він не отримує біологічних гарантій особистісного розвитку. Але, щоб дитина змогла брати активну участь в суспільних подіях і відносинах, вона повинна бути вихованою, тобто засвоїти певний рівень духовної і матеріальної культури.

Сьогодні слід враховувати зміну масштабів цілісності виховного процесу, оскільки сфери духовної культури, освіти і виховання все більш органічно сполучаються з соціальним простором і його тимчасовими характеристиками. Це конструктивно впливає на стратегію і технологію освітньої виховного процесу, додає всім суб'єктам діяльності більш спрямовану особистісно-гуманістичну орієнтацію в сферах педагогічної діяльності.

Виховання дітей є одним з важливі чинники розвитку суспільства. Виховання повинне досягати двох цілей: успішності соціалізації підростаючих поколінь в сучасних умовах і саморозвитку людини як суб'єкта діяльності і як особистості.

Школа часто не може вибрати необхідну спрямованість позакласної виховної роботи. ............