Зміст
Вступ................................................................................................................ 2
Розділ 1. Загальні засади обмеження права приватної власності за римським та сучасним цивільним правом........................................................................................... 5
1.1 Поняття речового права та його місце в системі цивільного права....... 5
1.2 Теоретичні аспекти здійснення права приватної власності..................... 9
1.3 Межі та обмеження здійснення належного власникові права............... 12
Розділ 2. Види речових обмежень права приватної власності за сучасним цивільним правом........................................................................................................... 15
2.1 Поняття, зміст та сутність інституту володіння як одного з істотних обмежень права приватної власності....................................................................................... 15
2.2 Сервітути як специфічна форма прав на чужі речі з обмеженим змістом правомочностей............................................................................................. 18
2.3 Правове регулювання речових титулів невласника – емфітевзису та суперфіцію 21
Розділ 3. Речово-правові обмеження права приватної власності фізичних осіб 25
3.1 Теоретичні аспекти обмеження права приватної власності фізичних осіб 25
3.2 Ознаки обмеження права приватної власності фізичних осіб............... 28
Висновок........................................................................................................ 32
Список використаних джерел....................................................................... 34
Вступ Процес активного реформування цивільного законодавства, що відбувається нині в Україні, пов’язаний з відродженням приватних засад правового регулювання суспільних відносин, значною мірою торкається одного з центральних інститутів цивільного права – права власності. Наслідком подібних перетворень є прийняття Верховною Радою України нового Цивільного кодексу, зміст якого відзначається чітким приватноправовим характером, й крім іншого передбачає запровадження відмінних від права власності організаційно-правових форм панування над речами. Поява, а точніше відродження підгалузі речових прав, зумовила необхідність переосмислення підходів до регулювання інституту власності, особливо в контексті співвідношення з обмеженими речовими правами на чуже майно, адже останні суттєвим чином впливають на обсяг правомочностей власника, спричиняючи значне його зменшення. Відтак, перед цивілістичною наукою постала нагальна потреба поновлення доктринальних знань про речові права та опрацювання ефективного правообмежувального механізму, необхідного для забезпечення балансу інтересів власника і протиставлених йому осіб, який би засновувався на гармонійному поєднанні принципу недоторканності права власності, соціальної функції власності та гарантіях дотримання суспільних і приватних інтересів.
Тисячолітня історія римського приватного права становить собою унікальну методологічну модель, що дозволяє простежити процеси становлення і розвитку речового права, а також проаналізувати доцільність сприйняття кращих правових надбань. Звісно, про механічне перенесення античних положень на сучасний ґрунт не може бути й мови, але з’ясування історичних етапів розвитку відповідних конструкцій і того змісту, який римська юриспруденція вкладала у власноруч опрацьовані категорії, дозволить віднайти їх дійсну сутність та відродити первинний зміст, а матеріал порівняльного аналізу корисно сприятиме виявленню прогалин чинного законодавства й може стати в нагоді для пошуку рекомендацій щодо їх усунення.
На цей час проблематика обмежень права приватної власності на доктринальному рівні не отримала належного висвітлення. ............
