ЗМІСТ:

Вступ

Розділ 1

1.1 Москва як центр формування Московського Князівства

1.2 Формування московського князівства

1.3 Політика Калити

1.4 Князь Дмитро Іванович Донськой і Куликовська битва

1.5 Спадкоємці Донського

Розділ 2

2.1 Причини узвишшя князівства

2.2 Становлення Москви як духовного центра Русі

Висновок

Список використовуваної літератури

Вступ

Історія всієї Росії - це багато століть, що принесли і радість і біль. Це великі завоювання і протистояння.

Зародження Русі почалося ще до Х століття, але в основу полягли для Русі століття XІІІ-XV.

На нашій землі існують міста старше Москви, але саме вона з'явилася самим центром об'єднання в один з найважчих моментів нашої історії.

Деяка послідовність факторів уплинула на те, щоб це колись невелике князівство стало великим і з'єднуючої між собою войовничі сторони, щоб створити єдину велику державу.

Знадобилося більш двох з половиною століть, щоб російські народи об'єдналися і стали незалежні від чужорідних країн.

Вигідне географічне положення, спритність і внутрішні якості князів змогли зробити це князівство центром духовним, центром народним і центром усієї Русі.

Розділ 1

1.1 Москва як центр формування Московського Князівства

Перш ніж перейти до визначення причин і ходу узвишшя цього князівства, треба сказати кілька слів про його головне місто - Москва. Перші згадування про Москву зустрічаються в літописі не раніше XІІ в. У ній розповідається, що в 1147 р. Юрій Довгорукий запросив свого союзника, князя Святослава Олеговича Чернігівського, на побачення в Москву, де вони бенкетували й обмінялися подарунками.

При описі подій, що пішли в Суздальській Русі за смертю Андрія Боголюбського, літописи вперше говорять про Москву, як про місто, і про "Москъвлянах", як його жителях. Іпатіївський літопис під 1176 р. (6684) розповідає, що хворий князь Михалко, направляючи з півдня в Суздальську Русь, був принесений на носилках "до Куцкова, рекше до Москви"; там він довідався про наближення свого ворога Ярополка і поспішив у Владимир "З Москві" у супроводі москвичів. "Москьвляне ж, - продовжує літописець, - які слихали, оже йде на не Ярополк, і взвратишася назад, блюдуче будинків своїх". У наступному 1177 р. (6685) літописець прямо називає Москву містом у розповіді про напад Гліба Рязанського на князя Всеволода. "Гліб же на ту осінь приїхав на Москвь (в інших списках: у Москву) і пожежі місто весь і села". Ці звістки, не залишаючи вже ніяких сумнівів в існуванні міста Москви, у той же час дають один цікавий натяк. У них ще не встановлене одноманітне найменування міста: місто називається то - "Москвь", то - "Кучково", те - "Москва".[1]

З півдня, з Чернігівського князівства, дорога у Владимир йшла через Москву, і саме Москва була першим містом, що зустрічали прихожі з південно-західної Русі в Суздальсько-Володимирській Русі. Коли, до смерті Боголюбського, князь Михалко Юрійович і Ярополк Ростиславович пішли на північ з Чернігова, - саме в Москві, на границях князювання Андрія Боголюбського зустріли їх ростовці. Вони кликали Ярополка далі, а Михалку, який не бажали пускати усередину князівства, вони вказали: "Пожди мало на Москві". ............