Закон України "Про вибори народних депутатів України" прийнятий Верховною Радою України 24 вересня 1997 р. і відповідно до статті 55 цього Закону та Статті 94 Конституції України набирає чинності з дня опублікування. Цей Закон є неконституційним, оскільки він не відповідає Конституції України (Відомості Верховної Ради України (ВВР) 1996, № 30, ст. 141), зокрема таким її положенням: Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Стаття 36. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність або неналежність до політичних партій або громадських організацій. Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевому референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 4 роки. 1. Закон не відповідає Конституції України (Статті 71, 76) в частині проведення виборів народних депутатів України на основі "рівного виборчого права". Закон встановлює нерівні можливості для громадян України щодо висунення кандидатом у багатомандатному загальнодержавному і одномандатному виборчих округах. Якщо при висуненні в одномандатному виборчому окрузі право громадянина України на висунення реалізується як через партії, блоки партій, так і шляхом самовисунення, то висунення в багатомандатному загальнодержавному окрузі можливе, відповідно до Статті 22 Закону, лише через партії, блоки партій. Механізм висунення незалежних кандидатів, поза партіями, блоками партій, самовисунення в багатомандатному загальнонаціональному окрузі відсутній. Тобто, висунення кандидатів у багатомандатному загальнонаціональному окрузі поставлено в залежність виключно від рішень партій. Це не тільки дискримінує абсолютну більшість громадян України, які не мають жодного відношення до партій, у реалізації їх конституційного права "вільно... бути обраним до органів державної влади" (Стаття 38 Конституції України), оскільки обумовлює її рішеннями партій, блоків партій, а й є фактичним порушенням конституційної заборони обмеження громадян у правах у зв'язку з незалежністю до партій (Стаття 36 Конституції України). Нерівноцінний, нерівно доступний, неоднаковий порядок висунення кандидатів у багатомандатному загальнонаціональному і одномандатному виборчому округах, а також нерівні права громадян України у зв'язку з їх відношенням до партій, блоків партій на висунення в багатомандатному загальнонаціональному виборчому є очевидним порушенням конституційного принципу рівного виборчого принципу рівного виборчого права (Статті 71, 76 Конституції України). Закон встановлює нерівні можливості для громадян України в балотуванні в кількох виборчих округах. ............